Августин Штефан і Україна: шлях просвітництва на Закарпатті

Августин Штефан і Україна: шлях просвітництва на Закарпатті

13.01.14 10:39 0 993
11 січня 2014 року виповнюється 121-ша річниця від дня народження видатного закарпатця – педагога, освітянина, громадсько-політичного діяча, Голови І-го Сойму Карпатської України Августина Штефана. Августин Емілійович Штефан (1893-1986) народився 11 січня 1893 року у селі Порошково комітату Унґ (Перечинський район Закарпатської області) в родині греко-католицького священика Омеляна Штефана, який дійсно виховав свідомого українця, справжнього сина Срібної Землі. Це до нього 1897 року навідувався Іван Франко, щоб засвідчити особисто "угорського" священика, який мав мужність заснувати на Закарпатті перший осередок "Просвіти". З її засіву та батькової науки, вочевидь, виріс Августин Штефан.

Одразу з поваленням Російської імперії та створенням УЦР та УНР молодий освітянин Августин Штефан займається пропагуванням ідеї злучення краю з Україною. Зокрема, він стверджував, що "закарпатські українці аж надто короткий час жили в Українській державі, але на їхній землі, що лучить Захід зо Сходом, часто відбувалися походи і наступи різних військ, деколи й українських. Акції та навіть лише сама приявність свого війська прокидували національну свідомість та оживлювали зв'язок з іншими українськими землями". Августин Штефан, напевно, мав на увазі діяльність Українських Січових Стрільців (УСС) на Закарпатті, які дійсно пробудили край зі сплячого задвірка імперії і довели, що закарпатці це – не нижча каста мадяр, а частина великого порабленого чужоземними загарбниками народу.

У жовтні 1918 pоку Августин Штефан проводив переговори з Українською Парламентарною Репрезентацією у Відні про об'єднання Закарпаття з Галичиною. Переговори завершилися рішенням Всенародного Конгресу Угорських Русинів у Хусті 21 січня 1919 року про об'єднання Закарпаття з Україною і заснування Центральної Української Народної Ради Закарпаття. Але не так сталося, як гадалося. Як відомо, через неадекватність тодішніх керманичів України держава, яка мала всі шанси відбутися, була розділена між Польщею, Радянською імперією, Угорщиною та Румунією.

Проте, незважаючи на українське фіаско, терор і переслідування, Августин Штефан не покладаючи рук продовжував проукраїнську діяльність у краї шляхом просвітництва.

Протягом 1922-1938 років Августин Штефан займав посаду директора державної Торговельної академії в Ужгороді, а згодом – у Мукачеві та Сваляві. Перебуваючи в епіцентрі русофільства, повсюдно наштовхуючись на опір прихильників Російської імперії, продажних писак Радянського союзу та мадяронів, він намагався подолати розкол між українським поспільством на москвофілів та українофілів, направивши увесь їх потенціал на творення Української держави на теренах Закарпаття. Також на цій посаді він виховав цілі покоління закарпатської інтелігенції, українських націоналістів, які не тільки словом, але й чином добивалися звільнення свого народу від всіх чужоземних окупантів. Саме завдяки Августину Штефану та його побратимам у боротьбі в 1938 році Закарпаття отримало автономію у складі ЧСР.

У січні 1939 року завдяки своєму авторитету та проукраїнській діяльності він став членом виконавчого комітету партії Українське Національне Об'єднання. Вже 12 лютого пана Штефана обрали послом Сойму Карпатської України, а в день його проведення – 15 березня 1939 року – головою Першого Сойму. Августин Штефан був призначений міністром культів, шкільництва і народної освіти Карпатської України.

Після загарбання Закарпаття військами Угорщини Августин Штефан був змушений емігрувати через Румунію та Югославію до Братислави, а згодом до Праги. 21 липня 1939 року в Венеції він увійшов до складу емігрантського уряду Августина Волошина.

Згодом був змушений емігрувати до Сполучених Штатів Америки, у 1949-1969 роках він викладав українську мову в Українському католицькому інституті для дівчат у Стамфорді (штат Конектикут). Він навіть за океаном не полишав ідею України, якій присвятив своє життя — видав праці, написав 2 томи своїх споминів. Також з 1978 по 1985 роки був заступником Голови Уряду УНР в екзилі. Від 1969 року жив у Філядельфії, де й помер 4 вересня 1986 року. Похований на українському цвинтарі Св. Духа в Гемптонбургу в Нью-Йорку.

Його діяльність на благо України ніколи не буде забута, адже своїм життям він показав, що Україна починається з нас самих і що саме своїм життям, ми прокладаємо дорогу для майбутніх поколінь, і що там, де є свідомий українець, буде й Україна. Слава Нації!

Про це повідомили в прес-службі Закарпатської обласної організації ВО "Свобода"
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Попередня новина: Юрій Михальчишин: ...
Наступна новина: Головко задоволений 11-м ...

КОМЕНТАРІ