Депутат Луцької міської ради Андрій Буй народився 4 грудня 1976 року в селі Глухів Сокальського району Львівської області. У 1994 році закінчив Луцьку гімназію №4, у 1999-му – економічний факультет Волинського державного університету імені Лесі Українки, спеціальність – "Фінанси та кредит". З 2001 року працює начальником відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
З 2008 року – член Всеукраїнського об'єднання "Свобода". В лютому 2013 року обраний до Луцької міської ради за списком ВО "Свобода" замість депутата Святослава Боруцького, який склав повноваження у зв'язку з обранням до Волинської обласної ради. Працює в постійній комісії міської ради з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету та фінансів.
– Андрію Тарасовичу, чим зумовлений ваш вибір працювати в бюджетній комісії міської ради?
– Бюджет – це основа стабільності органу місцевого самоврядування, його реальної незалежності. бюджетна система в своїй основі потребує кардинальних змін. Суть цих змін зводиться до того, що зароблені на місцях кошти мають більшою мірою залишатися на місцевому рівні, а не забиратися у центр та перерозподілятися. Бо існуючий нині перерозподіл йде на шкоду абсолютній більшості місцевих громад, практично не залишає стимулу та перспектив для їхнього розвитку. Як можна ефективно вирішувати господарські питання, коли в місцевому бюджеті, а саме бюджеті розвитку, залишаються мізерні кошти?
У такій ситуації залишається можливість вирішувати лише вкрай нагальні питання. Якщо виникає проблема, для прикладу, з підтопленням на Малоомелянівському масиві чи в мікрорайоні "Вересневе", – це для міста перетворюється у величезну проблему, знову ж таки – через відсутність фінансових ресурсів. Як би банально це не виглядало, але іншого механізму на не існує. Місцеві депутати не мають повноважень, щоб змінити такі "правила гри" за чинним Бюджетним кодексом. Однак я вважаю, що це питання необхідно постійно порушувати, аби змусити тих, хто там, нагорі, прислухатися до думки місцевих громад. Як кажуть, крапля камінь точить.
– Які бачите шляхи збільшення дохідної частини бюджету?
– За існуючих умов формування місцевого бюджету фактично найбільші джерела надходжень – це надходження від сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного податку та плати за землю. По своїй суті, відповідно до Бюджетного кодексу, податок на доходи з фізичних осіб на місцевому рівні є цікавим лише в частині його якомога точнішого планування, оскільки цих коштів не вистачає для фінансування захищених статей видатків бюджету. Вони дофінансовуються з державного бюджету так званими дотаціями вирівнювання. І навпаки: у випадку їх надлишку – вилучаються до державного бюджету. Така ситуація нівелює стимулювання на місцевому рівні механізмів зростання доходів громадян.
Щодо надходжень від єдиного податку, то варто зауважити, що тут є приховані можливості збільшення надходжень, але для цього мають бути створені максимально зручні умови і стимулювання розвитку насамперед малого та середнього бізнесу. Плата за землю, як на мене, потребує чіткого контролю, оскільки постійний ріст надходжень унеможливлений в міру своєї обмеженості.
– Чи не найбільш болючими для міста на залишаються проблеми, пов'язані з центральною частиною Луцька. Які бачите шляхи їхнього вирішення?
– Функціонування Старого міста – це дійсно одне з найболючіших питань, адже ця частина Луцька перебуває, м'яко кажучи, в жахливому стані. З одного боку, ми повинні пишатися такою історико-культурною пам'яткою, як замок Любарта, який вважається візитівкою Луцька. Чи не кожного, хто приїжджає в наше місто, ми передусім ведемо, щоб показати замок. Тим часом з вікон його бійниць можна побачити не лише місцеві краєвиди, а й справжнісінький "шанхай", якщо спрямувати погляд у напрямку Центрального ринку…
Я вважаю, що це – неприпустимо, у справді європейському місті не можна допускати, щоб у заповіднику розташовувався ринок, та ще й у такому жахливому стані. Його однозначно потрібно забирати звідти. Але тут є одне "але". На цьому ринку працюють люди, які мають там власні контейнери, робочі місця, і їх не можна просто так викинути на вулицю, позбавляючи тим самим можливості заробітку. Це питання необхідно вирішувати комплексно, з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін. Я впевнений, що в цьому році в питаннях благоустрою Старого міста будуть позитивні зрушення.
– З якими питаннями до вас найчастіше звертаються виборці?
– Головним чином – із соціальними питаннями, і насамперед з тими, які пов'язані з моєю працею за основним місцем роботи. Я працюю в Пенсійному фонді в місті Луцьку, тож із людьми доводиться спілкуватися кожного робочого дня. Завжди з розумінням ставлюся до всіх, хто до мене звертається, намагаюся максимально допомогти кожному. Крім того, веду прийом громадян у міській раді. У 2014 році збираюся внесті декілька пропозицій щодо поліпшення благоустрою нашого міста.
– Уже понад два місяці Луцьк перебуває в єдиному пориві з тими непростими процесами, що відбуваються в нашій країні. Луцький Майдан, як і столичний, стоїть і досі…
– Він стоятиме доти, доки влада не почне дослухатися до власного народу, не почує наші болі та проблеми. Допоки ми не матимемо такої влади, Революція гідності, як влучно назвав теперішні процеси в країні голова Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олег Тягнибок, не закінчиться. Я цілком підтримую вимоги Майдану і горджуся тим, що історія Євромайдану твориться в тому числі у європейському Луцьку. Свідчення цього – численні рішення міської ради на підтримку Майдану та майданівців із засудженням дій цієї влади, яка зневажає власний народ. І я, і моя фракція – ВО "Свобода" – однозначно голосували за такі рішення. Зрештою, з цих питань Луцька міська рада зайняла практично однозначну позицію і демонструє майже показову одностайність.
Знаєте, за останні два місяці я почав ще більше пишатись тим, що я – українець. Я пишаюсь величчю свого народу, його незламним прагненням до свободи. Все те, що у нас зараз відбувається, є прикладом для інших народів, зокрема російського та білоруського. Це приклад того, як потрібно відстоювати свої права, зокрема, за свій цивілізаційний, європейський вибір. Звичайно, на перших порах Україні в Євросоюзі буде непросто, але немає нічого гіршого для нас, аніж бути під владою прокремлівського режиму. Результат діяльності цього режиму ми бачимо зараз, бачимо, якими методами влада бореться з власним народом. Але ніяк і ніщо не може зламати прагнення людей до свободи. Скажу за себе: я твердо вірю, що правда переможе! За цю правду українців калічать, мордують, вбивають.
– Чи вдасться не допустити подібного у Луцьку?
– Я щиро на це сподіваюся. Знаючи радикальні настрої лучан, думаю, що якби в нас пролилася кров, лучани владі цього не простили би. Тому звертаюся до працівників усіх правоохоронних органів, внутрішніх військ, суддів, прокурорів, силових структур. Проявіть свідомість – і не дайтеся, щоб вас використали, не станьте слухняним знаряддям для виконання злочинних наказів! У кожного з вас є батьки, рідні та близькі, які хочуть жити у нормальній цивілізованій країні. Ваші рідні та близькі, які народились у незалежній Україні, мабуть, теж повиходили на майдани або ж підтримують майданівців морально. Вони теж не хочуть жити у кримінально-олігархічній державі. Адже завтра на місці репресованих режимом можуть бути й вони. Тож будьте з ними, будьте з народом, а не з кривавим режимом!
Звертаюся також до всіх свідомих членів Партії регіонів, які з різних причин, чи то під тиском, чи заради якоїсь короткочасної особистої вигоди вступили в цю структуру: виходьте з її лав! За існуючих умов перебувати в такій партії, яка заплямувала себе кров'ю невинних жертв, стає злочином перед українським народом. Настав момент істини. Кожен має чітко визначитися між "чорним" і "білим", добром і злом, світлом і пітьмою: чи він на стороні власного народу, чи й далі терпітиме цей режим, цим самим йому прислуговуючи? Третього немає.
– Що б ви сказали у цій ситуації простим лучанам, українцям?
– Майте віру і не бійтеся! Кажуть, що справа, розпочата з Богом за правду і справедливість, мусить закінчитися з Богом. Мені дуже шкода тих людей, які не мають змоги або ж не хочуть отримувати правдивої інформації про те, що відбувається, особливо на Сході та Півдні країни. Адже ми маємо щастя жити у визначний період історії України. прості люди – лучани, волиняни – реально усвідомили і відчули, що вони – окремий, самобутній, "живий" народ. Не придаток до іншого народу чи якийсь там не потрібний нікому "менший брат". Як би нас не намагалися розділити, як сказав із цього приводу один із духовних лідерів нашої нації Любомир Гузар: "Між Сходом і Заходом України немає поділу, є поділ між тими, хто любить Україну, і тими, хто її не любить".
Про це повідомили в прес-службі Волинської обласної організації ВО "Свобода"
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: В Івано-Франківській ...
Наступна новина: У Волинській області ...
3D Ручки: Творчество без Границ
Маршрутизатори з підтримкою Wi-Fi 6: Чи варто оновлюватись для підвищення швидкості Інтернету вдома?
Замена экрана Xiaomi 12
Почему стоит купить молд силиконовый в интернет магазине Zabaganka?
Отличный выбор для стильных образов: красивые квадратные ногти
Переваги ІСТЕЛ 3000 - провідного українського постачальника