У Волинській області 15 лютого - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав

У Волинській області 15 лютого - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав

15.02.14 12:09 0 1150
Вже давно історією став фактор перебування обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані. Але і досі у тривожних снах учасників тієї страшної і нікому не потрібної війни з’являється обличчя бойових побратимів, картини важких боїв і пейзажі чужої країни.

У системі ДСНС України працює багато учасників бойових дій на території інших держав. Це хороші працівники, щирі товариші, які нічим не відрізняються від своїх колег. Хіба часом у критичні моменти тісніше стискають вуста та їх очах з’являється тихий смуток. Вони уміють тримати удар. Вони бачили пекло на землі. Вони інші, вони по-особливому толерантні до людей.

В Управлінні ДСНС України у Волинській області працюють люди, які пройшли через пекло Афганістану. Це - Олександр Анатолійович Бурачинський, Микола Володимирович Козак, Сергій Володимирович Крутій, Василь Вікторович Бондарчук. Донедавна були у строю, а нині на заслуженому відпочинку, їх колеги – Сергій Іванович Кошлатий, Сергій Якович Чубай, Олександр Сергійович Токар, Анатолій Степанович Жолнач, Святослав Адамович Свитка, Петро Володимирович Бортнік, Григорій Олександрович Поліщук, Сергій Мойсейович Монець.

У Рожищенському райвідділі УДСНС України у Волинській області працював водієм пожежного автомобіля Анатолій Жолнач. Тяжкі спогади – з січня 1980 по червень 1981 він проходив дійсну військову службу в обмеженому контингенті радянських військ в Афганістані в провінції Кундуз на посаді водія-механіка БРДМ-2 у мотострілковому полку. Брав участь у бойових діях, був водієм – механіком БТР.

Молодший сержант служби цивільного захисту ПДПЧ-17 смт Турійськ, Свитка Святослав Адамович, з 10.02.1980 по 4.06.1980 проходив службу в Афганістані. Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради СРСР, ювілейними відзнаками та медалями «Воїну –інтернаціоналісту», «Від вдячного афганського народу», почесною відзнакою «За відвагу в надзвичайній ситуації».

«Шкода було товаришів… от пішли двоє в село і не повернулися. Тиждень ми шукали їх і знайшли… замордовані так, хай Бог боронить, – згадує Святослав Адамович. – Їм же по вісімнадцять було, вони ще й дівчат не цілували». Після Афганістану, за словами Святослава Адамовича, душа була не на місці. Хотілося не дроти з’єднувати, як до армії, а щось корисне робити для людей. І він пішов у пожежну охорону. Впевнений був, що тут реалізує бажання допомагати іншим, рятувати життя. І не помилився. Хоча спочатку працював інспектором, та це було не те. Хотілося, як-то кажуть, пороху понюхати, мріяв не просто виїздити на пожежі як інспектор, а своїми руками гасити їх, приймати рішення про вирішальний напрямок ведення бойових дій на пожежі, рятувати людей. Декілька разів звертався до керівництва з проханням перевести його у бойовий розрахунок у чергову варту і добився свого. Пожежний, командир відділення, начальник варти. Усі ці посади – Святослава Адамовича. Варто додати ще одну – чудова людина, яка чверть віку відала пожежній охороні.

Олександр Токар, людина, яка подолала тисячі кілометрів афганських гір. На столі лежать відзнаки: медалі «За бойові заслуги», «Від вдячного афганського народу», «Воїну-інтернаціоналісту», «Ветеран війни-учасник бойових дій», медаль «Георгій Жуков», значок «Парашутист-відмінник», «Захиснику Вітчизни», ювілейні нагороди, Почесна грамота Президії Верховної Ради СРСР, Почесна грамота ЦК ВЛКСМ… А у пам'яті події 1984- 1986 років в Афганістані. Та вони не заважають йти далі, хоч і досі як закриє очі бачить живими своїх загиблих друзів та сумнозвісні «чорні» тюльпани. Коли закінчилось пекло Афганістану, думаєте, для Сашка почалось мирне життя? Ні. Він обрав професію рятувальника. Пожежно-рятувальна служба відразу прийняла його до своєї дружної сім’ї – армії рятувальників. З тих пір більше 20 років на бойовому посту, пройшовши шлях від респіраторника-пожежника до начальника професійної пожежної частини, що стоїть на сторожі славного міста залізничників Ковеля.

Ще донедавна у бойовому строю був водій пожежного автомобіля СДПЧ-15 селища Локачі Сергій Крутій. Часто досвід, набутий в Афганістані, допомагав йому знайти вихід із найскладніших ситуацій. До подяк за сумлінну службу (Грамота Президії Верховної ради СРСР, подяка міністра оборони Республіки Афганістан Мохаммада Рафі) додались і відзнаки та подяки за успіхи у праці.

Нехай є різні думки з приводу війни. Але цю сторінку нашої історії забути не можна.

У ДСНС у Волинській області
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)

КОМЕНТАРІ