Марія Чашка: Пророчі думи Кобзаря

"І вам слава, сині гори,

Кригою окуті.

І вам, лицарі великі,

Богом не забуті.

Борітеся — поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!"

Шевченківський вірш, який декламував вірменський юнак й вірний син України Сергій Нігоян, мов мантра звучить в душах українців. Революція гідності вкотре довела, що поезія Тараса Шевченка жива, її серце продовжує битись в унісон з серцями українців. Твори поета, написані без надлишку піїтичної еквілібристики, легко запам'ятовуються і назавжди закарбовуються в серцях людей. Ставши в один ряд з світовими митцями слова, Шевченко на відміну від них не залишається в раю слави, а є завжди посеред нас. Тому в час тривоги й печалі Кобзар був на барикадах: в малюнках і цитатах, достойно виконуючи місію кобзаря – народного співця. Хоч очікуване святкування 200-ліття від дня народження Тараса дещо втратило свою грандіозність, але те, що люди крізь століття почули його віковічне "Борітеся – поборете" – є, безперечно, кращим подарунком для нього.

Дослідники творчості Шевченка часто звертають увагу на пророчість його слів, про це написано чимало статей і наукових праць. Тому не буде новиною, що кожна сучасна революційна подія знаходить своє відлуння в творах Кобзаря. Всю хронологію протистояння можна передати словами Тараса, наче він разом з нами готувався до свого ювілею.

Багато років ми хотіли сховати свою любов до України: дехто в чужому краї, переконував себе, що зможе побудувати нову батьківщину десь на узбережжі Італії чи серед снігів Канади; дехто в рідному домі ховав свій біль за байдужість чи за матеріальний добробут. Та чомусь в серцях багатьох ятрилась незагоєна рана, а в головах дзвеніли слова:

"Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять…

Ох, не однаково мені."

Як наслідок, завирував Майдан мільйонами тих, яким "не однаково", впевнено й безстрашно вийшли українці, здивувавши весь світ своє єдністю. Попри захоплення демократичних країн та скептицизм і залякування прокремлівської братії, люди намагались достукатись до знелюділих, кам'яних сердець захисників золотого унітазу словами Пророка: "Схаменіться, будьте люди, бо лихо вам буде!". Та оскаженілі, жажді наживи беркутівці "руйнували, мордували, церквами топили..." й наче завмерла Україна: "пожар не гасне, люде мруть, конають в тюрмах, голі, босі...". Коли розум затьмарило горе, а серце скував страх, слова Тараса вказали путь:

"Не плачте, братія: за нас

І душі праведних, і сила

Архістратига Михаїла.

Не за горами кари час."

Напевно, не випадково святий Михаїл є покровителем Києва, саме Михайлівський Собор не раз рятував протестувальників і про заступництво до святого Архистратига молились люди, навіть ті, хто до цього був невіруючий.

Поки ми встановлювали, здобуту сльозами й кров'ю, "в своїй хаті свою правду", осатанілі кремлівські шовіністі, не змігши признати поразки, почали нав'язувати нам свою "братську любов":

"Ви любите брата!

Суєслови, лицеміри,

Господом прокляті.

Ви любите на братові

Шкуру, а не душу!"

На жаль, засліплений ненавистю, закоханий у власну силу й велич Кремль не бачить і не розуміє того, що нова воскресла Україна вже не та – ми стали свідомі, горді, багатонаціональні, багатомовні й багатокультурні. Бажаючи нас роз'єднати, спільний ворог навпаки сполчив: християнин-українець став щиро молитися за побратима мусульманина-татарина. Нас вже не просто подолати. Ми будемо захищати кожен клаптик української землі, ми будемо боротися за Крим! Хай це почує кожен, хай це додасть страху сепаратистам й підтримає справжнього кримчанина – ми навчилися чути нашого Пророка:

"Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата —

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати."

ми разом творимо історію, дружно вплітаємо всю красу й цвіт кожної національності в спільний вінок нетлінної слави. Ми починаємо новітню історію України, яку ніякий двоголовий царьок не зможе переписати чи знищити з пам'яті наших нащадків. З материнським молоком чи з кров'ю прадідів ми передамо нашим дітям любов до рідного краю. І хай вкотре збудуться пророчі слова Кобзаря:

"І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син і буде мати,

І будуть люди на землі."

Про це повідомили в прес-службі Тернопільської обласної організації ВО "Свобода"

Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ .

Попередня новина:

Наступна новина:

Марія Чашка: Пророчі думи Кобзаря

КОМЕНТАРІ

Сьогодні читають

Новини партнерів