Львівщина: є така професія - слідчий!

Львівщина: є така професія - слідчий!

12.03.14 17:48 0 985
Поки чоловіки стоять на передовій, жінки підтримують їх у тилу. Свою мужність та стійкість представниці протилежної статі довели нам на Євромайдані у Києві.

Пліч-о-пліч із революціонерами вони надавали першу допомогу пораненим, готували їжу, розливали коктейлі Молотова, носили до поля бою автомобільні шини та бруківку. Свою відданість службі під час бурхливих подій в Україні щоденно доводили й жінки у міліцейських одностроях. Незважаючи на хаос, спровокований колишньою владою, вони допомагали чоловікам у їхній нелегкій повсякденній роботі. Серед них, зокрема, працівниці слідчого відділу Львівського міського управління внутрішніх справ.

Напередодні Міжнародного жіночого дня я завітав зі службовим завданням до цього відділу. Із діяльністю підрозділу мене ознайомив перший заступник начальника Львівського міського управління внутрішніх справ – начальник слідчого відділу підполковник міліції Микола Дикунський:

– З кожного міського райвідділу внутрішніх справ до нашого відділу відряджено слідчих. Усі вони – це представниці прекрасної половини людства. Наші слідчі розглядають звернення громадян на діяльність слідчих райвідділів, вивчають кримінальні провадження та готують вказівки стосовно них, надають методичну допомогу колегам у їхній службовій діяльності. До речі, на кожну з них у місяць припадає навантаження – 30 і більше звернень громадян. А ще вони проводять службові розслідування за вимогою прокуратури, організовують підготовку із заслуховування працівників слідчо-оперативних груп за моєю участю. Хочу зазначити, що наші дівчата старанно та сумлінно виконують свою роботу.

Відтак Микола Володимирович познайомив мене із чотирма працівницями підпорядкованого мені відділу. Від кожної з них я почув розповідь про свою життєву стежку, яка привела їх до Львівського міського управління внутрішніх справ.

От до прикладу старший слідчий в органах внутрішніх справ майор міліції Тетяна Осташ перш, ніж ступити на міліцейську стезю активно займалася спортом, а саме художньою гімнастикою. У 1995 році дівчина виконала норматив майстра спорту України. Відтак вступила на навчання до училища фізичної культури. Однак, продовжила розвиватися на іншій ниві.

– Мій батько працював у Львівському слідчому ізоляторі, – розповідає Тетяна. – Мені подобалося щоденно бачити його у формі, а особливо зірки на його пагонах. Невдовзі я прийняла для себе вольове рішення – вирішила стати правоохоронцем.

У 1996 році Тетяна вступила до Львівського державного інституту внутрішніх справ, який закінчила з відзнакою. Невдовзі її призначили на посаду дізнавача у відділі дізнання ГУ МВС України у Львівській області, а в подальшому працювала у дізнанні Залізничного РВ ЛМУ, тут дівчині довелося розслідувати розмаїті кримінальні справи до моменту пред’явленні обвинувачення громадянам. У цьому райвідділі Тетяна пройшла шлях від дізнавача до начальника сектора дізнання.

У 2006 році її призначили оперуповноваженим кримінальної міліції у справах дітей Львівського міського управління внутрішніх справ. А через півроку, врахувавши сумлінність та наполегливість, її було запрошено на посаду начальника сектору кримінальної міліції у справах дітей Личаківського райвідділу внутрішніх справ.

– Це була важка робота. Доводилося працювати і вдень, і вночі. Ніхто не рахувався з тим, що ти жінка. В першу чергу треба було бути працівником міліції, – ділиться спогадами Тетяна.

Якось молодий керівник сектору КМСД та її колеги вирахували трьох дівчат, які вимагали гроші в учениць місцевої школи. Нерідко спільними зусиллями доводилося затримувати жебраків та неповнолітніх грабіжників. Втім, у першу чергу мудра жінка ставила собі за завдання не покарати, а перевиховати нечемних дітей. Саме тому й намагалася якомога частіше виступати у школах із лекціями на кримінально - правову тематику.

Згодом у 2008 році Тетяну призначили начальником відділу дізнання Залізничного райвідділу внутрішніх справ. У цьому підрозділі вона познайомилася із начальником сектору кримінальної міліції у справах дітей Ігорем Осташем. Бог звів цих двох людей настільки близько, що невдовзі вони одружилися.

У 2002 році Тетяні довелося пройти дуже серйозне життєве випробування. В той час, коли сталася трагедія на Скнилівському летовищі, вона працювала у слідчо-оперативній групі Залізничного райвідділу внутрішніх справ. Упродовж понад семи годин довелося їй та її колегам оглядати місце події, на якому знаходилися частини тіл людей. Упродовж кількох днів правоохоронці виїжджали на місце трагедії та встановлювали особи загиблих.

Не менш колоритною є доля капітана міліції Анни Зарічної. Батьки дівчини прагнули бачити її в лавах лікарів-стоматологів. Втім, її зацікавлення правознавством, переважило шальки терезів на користь міліції. Завершивши із відзнакою Львівський державний університет, Анна вирішила пошукати щастя у Пустомитівському райвідділі внутрішніх справ. Тут вона його і знайшла, познайомившись із оперативником карного розшуку Володимиром Хабою, котрий став її судженим. Втім. це було згодом. А до цього промайнуло чимало не простих літ на посаді дільничного інспектора міліції. Під час обслуговування дільниці у селі Сокільники, Анні доводилося пліч-о-пліч з колегами розкривати крадіжки та злочини, пов’язані з незаконним зберіганням зброї. Якось у практиці офіцера трапився ось таки кумедний випадок.

– Я доставила до суду громадянина, який зловживаючи спиртними напоями, вчиняв вдома скандали, – розповідає Анна. – У якийсь момент чоловік почав просити в мене дозволу вийти на перекур. Аби я була впевнена, що він нікуди не втече, він залишив мені свій паспорт та інші документи. Уже за декілька хвилин я вирішила перевірити, чи куди не подівся мій підопічний. А коли вийшла на вулицю, чоловіка уже не було поруч. Обійшовши декілька барів, я таки надибала на нього й одразу доправила до суду.

Згодом Анні було запропоновано посаду слідчого Пустомитівського райвідділу внутрішніх справ. Керівництво підрозділу доручило їй розслідування економічних злочинів, пограбувань, крадіжок та інших кримінальних правопорушень. Якось їй довелося розслідувати замах на вбивство, скоєне у Зимній воді. – Двоє чоловіків познайомилися під час прогулянки в парку Львова. Знайшовши спільну мову, вони вирішили перехилити чарчину. Після відвідин бару, чолов’яги поїхали в гості до жительки села Зимна вода. В оселі селянки вони продовжили пиятику. Під час гостини між чоловіками виникла суперечка. Один із них схопив ножа й двічі вдарив свого опонента у шию. На щастя, потерпілому пощастило вижити. Він самотужки закрив собі рану та викликав швидку медичну допомогу. Зловмисника, який накоїв лиха, було затримано. Його вину було доведено у суді, – констатує моя співрозмовниця.

А от слідчі старші лейтенанти міліції – дрогобичанка Христина Босак та моя землячка із Яворівщини Мар’яна Кузьмич ( Школик) товаришують ще зі студентських років. Вони разом навчалися на слідчому факультеті Львівського державного університету внутрішніх справ. Дівчата були членами наукового товариства при вищому навчальному закладі. Христина займалася науковою діяльністю при кафедрі економічної безпеки, а Мар’яна – при кафедрі адміністративного права і процесу.

– В університеті відбувалися науково-практичні конференції та семінари, під час яких ми висвітлювали певну тематику, – розповідає Христина. – Ми готували різні статті та тези, а відтак виступали на цих заходах. Наші публікації були надруковані у книгах, виданих університетом.

Після закінчення із відзнакою навчального закладу Христина вступила до магістратури в університеті бізнесу і права. Та одночасно її було призначено дільничним інспектором Дрогобицького міськвідділу внутрішніх справ. Працюючи тут вона здійснювала прийоми громадян та розглядала звернення мешканців міста. Згодом їй вдалося знайти роботу слідчим у Залізничному райвідділі внутрішніх справ. Тут вона найчастіше розслідувала злочини, пов’язані з підробками документів, фактами шахрайства. За сумлінне та відповідальне ставлення до свої служби Христину було занесено на Дошку пошани Львівського міського управління внутрішніх справ.

Мар’яна Школик теж закінчила міліцейський вуз із відзнакою. Її було призначено дільничним інспектором Яворівського райвідділу внутрішніх справ. Однак, вже упродовж місяця вона знайшла роботу у Шевченківському райвідділі внутрішніх справ. Дівчина починала на посаді слідчого під керівництвом Миколи Дикунського, котрий ще тоді працював начальником слідчого відділення Шевченківського райвідділу внутрішніх справ.

– Микола Володимирович навчав мене, як допитувати людей, розслідувати та закінчувати кримінальні справи, за що я йому дуже вдячна, – пригадує Мар’яна. – Мені довелося розслідувати крадіжки, пограбування, розбійні напади, справи пов’язані з незаконним обігом наркотиків. А ще кілька разів у тиждень – виїжджати на чергування. Не було можливості рахуватися з особистим часом. На службу доводилося виходити і вдень, і вночі.

Нині ці симпатичні дівчата Тетяна Осташ, Анна Зарічна, Христина Босак та Мар’яна Школик об’єднані єдиною метою. Вони надають свою методичну допомогу колегам у їхній службовій діяльності. Від імені колективу газети «Міліцейський кур’єр» щиро вітаю цих красунь із Міжнародним жіночим днем! Бажаю наснаги у роботі, миру та злагоди в особистому житті!

Юрій СКОБАЛО

На фото: капітан міліції Анна Зарічна, майор міліції Тетяна Осташ,

старші лейтенанти міліції Мар’яна Школик та Христина Босак
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Попередня новина: У Волинській області ...
Наступна новина: На території України ...

КОМЕНТАРІ