Рятувальники Житомирської області щороку напередодні річниці чорнобильської трагедії віддають шану загиблим ліквідаторам та підтримують їхні сім’ї. Цього року традиція незмінно продовжилась. Начальник Управління ДСНС України у Житомирській області Ігор Нікітчук та директор благодійного фонду «Пожежні Чорнобиля» Борис Чумак в черговий раз побували на батьківщині земляків, які загинули після ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. За свій подвиг ліквідатори отримали «Золоті Зірки» – Героя України та Росії.
Першим гостей з обласного центру приймав Овруцький район. Тут народився перший із шести ліквідаторів – Микола Ващук. Чоловік родом із села Велика Хайча. Микола Васильович працював у пожежній частині по охороні атомної електростанції. 26 квітня чергував замість товариша – так заробляв собі вихідні дні, щоб на початку травня одружитися. Йому довелося потрапити в когорту перших пожежників, які прибули тієї ночі на гасіння палаючого реактора. Він встановив автодрабину між третім і четвертим енергоблоками. Його відділення проклало робочу рукавну лінію на покрівлю. Працюючи зі стволом на значній висоті в умовах високого рівня радіації, температури й задимленості, особистим прикладом надихнув відділення на сміливі й самовіддані дії з гасіння пожежі. Завдяки рішучості та стійкості вогнеборців поширення полум’я у бік третього енергоблоку було зупинено.
Після тривалого впливу високого рівня радіаційного опромінення, теплового виділення та задимлення Ващук був виведений з бойової обслуги і госпіталізований. За подвиг в ім'я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву Микола Ващук нагороджений званням Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Сестра ліквідатора Любов Василівна щороку гостинно зустрічає шановних гостей. Жінка з гордістю та болем слухає усі слова, які лунають з вуст вогнеборців про її брата-сміливця.
До Любарського району співробітники ДСНС їхали зі справжнім сумом, адже знали, що серед близьких родичів місцевого героя-чорнобильця вже нікого не залишилося. На 87-у році обірвалося життя матері ліквідатора Євгенії Іванівни. Тому рятувальники першочергово приїхали до могили жінки. Генерал-майор внутрішньої служби Володимир Максимчук – легенда не тільки пожежної охорони СРСР, а й усього світу. Дитинство та юність Володимира Михайловича пройшли на Житомирщині, в селі Демківці Любарського району. У 1986-му він керував оперативно-тактичним відділом пожежної охорони Радянського Союзу.
В ніч з 22 на 23 травня організовував і сам брав безпосередню участь у гасінні надзвичайно складної пожежі у приміщеннях головних циркуляційних насосів четвертого енергоблоку, що загрожувала виходом із режиму третього енергоблоку та могла призвести до неминучої катастрофи . Тоді ще полковник Максимчук екстрено застосовує на місці аварії тактику гасіння пожежі, яка не мала аналогів у світі – гасити пожежу невеликими групами по 5 чоловік, кожна з яких перебувала в небезпечній зоні не більше 10 хвилин, аби ніхто з них не отримав смертельну дозу радіації.
Завдяки винайденій ним тактиці гасіння, яку досі застосовують в усьому світі на атомних станціях, вдалося зберегти життя сотням рядових бійців та офіцерів. Його подвиг у Чорнобилі був відзначений Президентом Росії – у 2003 році Володимир Михайлович отримав звання Героя Росії (посмертно). У Любарському районі його іменем названа Гізівщинська школа, де він навчався. Тут зусиллями рятувальників та педагогів створений музей – місце проведення «Уроків мужності».
Із року в рік на Батьківщині ліквідаторів з нетерпінням чекають рятувальників, друзів та колег найрідніших їх серцю людей. Рідні та знайомі ліквідаторів постійно висловлюють подяку за увагу, опіку і вирішення проблем, які не під силу самостійно подолати сім’ям, котрі втратили своїх братів, матері – синів.
Як символ поваги і пам’яті, керівництво управління ДСНС та ветерани відвідали музеї в Гізівщинській та Великохайчанській загальноосвітніх школах, де навчалися Володимир Максимчук та Микола Ващук. школи носять їхні імена. До меморіальної дошки та пам’ятника героям-ліквідаторам, поклали квіти.
Повертаючись додому, рятувальники ще довго діляться між собою враженнями від візиту. Однак в такі моменти підсвідомо вже думають про те, чим допомогти та підбадьорити сім’ї ліквідаторів наступного року. Родини, в яких виросли герої, не заслуговують на байдужість від держави та оточуючих людей. Чорнобильська біда постукалась в домівки майбутніх ліквідаторів і принесла в їхні життя достатньо болю та страждань. Отож у день 28-ї річниці Чорнобильської трагедії давайте всі разом вшануємо пам'ять тих сміливців, які врятували життя на Землі. Вічна пам'ять героям!
У ДСНС у Житомирській області
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: На території України ...
Наступна новина: Хмельниччина: «Золоті ...