Для запобігання поширення радіоактивного забруднення за межі зруйнованого реактора і майданчику ЧАЕС тисячі солдат, військових будівельників, дозиметристів, спеціалістів працювали в абсолютно непридатних з огляду на сьогоднішній день умовах праці. Майже 650 тисяч постраждалих під час ліквідації наслідків катастрофи – це військовослужбовці та військовозобов’язані різних родів військ.
Чималий внесок в справу боротьби за життя людей зробили і військові правоохоронці. Серед них був і начальник монтажної дільниці західної бази інженерно-технічних засобів охорони внутрішніх військ МВС СРСР по Україні і Молдавії прапорщик Василь Хлян.
Разом із колегами прапорщиком Євгеном Ониськівим та Богданом Денищуком вони ліквідовували наслідки техногенної катастрофи з 5 вересня по 21 жовтня 1986 року. Навіть за самим скромним обліком Василь Степанович з співслужбовцями отримали дозу опромінення в 29,8 рентген! І це при тому, що згідно настанов з захисту від зброї масового знищення міністерства оборони при опроміненні в 25 рентген війська виводяться з бою. В їх обов’язки входило будівництво інженерного огородження і монтаж технічних засобів охорони навколо 3-го і 4-го енергоблоків Чорнобильскої АЕС.
У зв’язку з тим, що прилегла територія на той час вже була залита бетоном і навіть шаром свінгу, металеві стовпи огорожі встановлювали на зварних платформах, які також заливались бетонним розчином. Після застигання бетону група прапорщика Василя Хляна натягувала колючий дріт та встановлювала охоронну сигналізацію. В умовах жорсткого радіаційного опромінення датчики сигналізації витримували лише 1-2 дні після чого їх доводилось замінювати як на периметрі так і в режимних приміщеннях 3-го енергоблоку.
Були випадки, коли групі довелось впродовж доби, не виходячи з енергоблоку здійснити перепайку всіх контактів автоматичної телефонної станції, яка теж не витримала складних умов. Але люди витримали! Ситуацію ускладнювало те що усі роботи доводилось виконувати на відстані від 20 до 50 метрів від 4-го енергоблоку, що вибухнув і 3-го енергоблоку, дах якого вщент було закидано залишками графіту та ядерного палива. Захистом воякам служила лише респіраторна маска «Лепесток» («Пелюстка»). Правда, бавовняні однострої та взуття «ліквідаторам» міняли щодня після обов’язкового душу зі спеціальною пінкою.
Василь Степанович згадує , що в ту осінь був надзвичайний урожай яблук та груш в навколишніх садах і грибів у лісах. Де хто з «ліквідаторів» не міг встояти від спокуси скуштувати цю вкрай небезпечну для здоров’я красу, за що згодом і поплатився.
Перебування на ЧАЕС не минуло для здоров’я безслідно, але як вважають Василь Хлян, Євген Ониськів та Богдан Денищук, дякуючи Богу та все ж таки і медицині вони ще бадьоро тримаються. На зустрічах з особовим складом Римнікського полку вони розповідають про тяжкі випробування під час ліквідації техногенної катастрофи на ЧАЕС та надихають сучасних воїнів-правоохоронців на мужність та стійкість в разі необхідності озброєного захисту Батьківщини.
З тих часів пройшло 28 років. До 20-ї річниці нашим героям були присвоєні символічні військові звання лейтенантів, а до 25-ї річниці - старших лейтенантів. Але і по цей день ліквідаторам – чорнобильцям приходиться «воювати» з бюрократами у пенсійних відділах та медичних установах.
Здоров’я і довголіття вам, дорогі ветерани!
Юрій Ваврисюк, підполковник запасу.
Фото з архіву Василя Хляна
та майора Олега Тіхова
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Василь Хомінець: ...
Наступна новина: У Тернополі пом'янули ...
Преимущества восстановления после COVID-19 в санатории «Золотой берег»
Як обрати ідеальний крем під очі?
Облачный майнинг стал проще: инновационный способ MAR Mining увеличить криптовалютное богатство
Почему стоит взять кредит без поручителей?
Зачем нужно знать прогноз погоды заранее?
Визначні місця Львова: ТОП-5