Про це він розповів журналістам інформаційно-аналітичної програми «Погляд на тиждень» (щосуботи о 21:00 на телеканалі ZIK).
«Для того, аби убезпечити журналістів, тоді працював прес-центр, у якому працівнику ЗМІ виділяли супровід з міністерства оборони. Так люди були більш-менш захищені»,– каже Констянтин Аланія. Але, за його свідченнями, там працювали і фрілансери. Ці журналісти мали контакти як між сепаратистів, так і протестувальників. Працювали на свій страх і ризик, хоча мали амуніцію, бронежилети та страхівку. Чоловік також додає, що на таких подіях, люди, які приїхали самі по собі, наражають себе на вдвічі більшу небезпеку. Так само, як і людей, які їх шукатимуть.
Але, на думку медіа-експертів, жорстоке ставлення до журналістів під час військових подій було завжди. Тому кореспондентів, які працюють у гарячих точках, дуже мало.
«Вперше, я пригадую, жорстоко поводились із журналістами, відстрілювали їх під час жовтневих події 1993-го року в Москві. Далі була Грузія, потім Чечня, де журналістів брали в заручники, і намагалися за викуп відпустити», – каже доцент факультету журналістики ЛНУ Ігор Паславський.
Нагадамо, досі у заручниках терористів у Словянську залишаються щонайменше четверо журналістів: стрімер Артем Дейнега, репортер фонду «Відкритий діалог» Сергій Лефтер, кореспондент ZІКу Юрій Лелявський та журналіст видання «ВолиньПост» Сергій Шаповал.
У субботу, о 21:00, у прямому ефірі «Погляду на тиждень» – ексклюзивне інтерв’ю із Русланом Кухарчуком, журналістом асоціації «Новомедіа», який пробув 13 годин у полоні в терористів у Слов'янську.
Також у програмі обговорюватимуть можливості пошуків зниклих у «гарячих точках».
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: В Закарпатській області ...
Наступна новина: У Черкасах б’ють рекорд із ...