Про це повідомляє прес-центр Центру досліджень визвольного руху.
Як наголошується, замовчувалися радянські воєнні злочини. Табу стояло на обговоренні «ціни Перемоги» – ставлення радянського командування до звичайних солдатів.
Кандидат філософських наук, провідний науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті у статті для Historians «Війна пам’ятей. Образ Великої Перемоги як інструмент маніпуляції історичною свідомістю» Олександр Штоквиш зазначив, що Україні варто відмовитись від міфу про Велику Вітчизняну війну і відзначати 8 травня як День примирення, День скорботи за загиблими.
«Дата 8 травня для Європи та й усього Західного світу слугує не в якості тріумфу одних народів над іншими, а як періодичне нагадування про страшну катастрофу, про неможливість і нерозумність вирішення складних міжнародних проблем збройним шляхом, шляхом ультиматумів і анексій», – пише дослідник.
На думку Олександра Штоквиша, героїчне минуле народу було об’єктом ідеологічних спекуляцій радянського режиму, решта ж пам’яті просто замовчувалася. Ідеологічно-пропагандистський апарат путінської Росії продовжує монополізувати перемогу.
«Саме цим визначається той затятий спротив російського політикуму і наукового бомонду користуватися універсальним для всього світу поняттям Друга світова війна і наполягання на терміні Велика Вітчизняна війна. Адже останній підкреслює певну ексклюзивність відносно СРСР чи Росії», – пояснює дослідник.
Позиціонуючи себе як реставраторів СРСР, путінське оточення почало повертати «осколки» останнього. Початковими етапами були акції на кшталт «георгіївської стрічки» або вимоги до місцевих або центральних властей вивішувати 9 травня так званий прапор Перемоги. Попри, здавалося, «нешкідливий» характер даних заходів, вони таїли у собі потужний деструктивний потенціал, зазначає історик.
Аналізуючи такі маніпуляції свідомістю, Олександр Штоквиш виділяє головні завдання, серед яких – консолідація народу навколо владних еліт Росії та мобілізація у самій Україні населення, яке сповідує близькі до російських ідеологічні настанови. Таким чином, роздмухується вогнище конфлікту.
Науковець робить висновок, що не такий День Перемоги потрібен нашому суспільству: «Нам потрібне, не свято барабанів і литавр, не гуркітливий брязкіт бронетехніки у парадних колонах, а тихий, з налетом суму, День пам’яті про полеглих, про тих хто вистояв, про тих хто втратив і тих кого втратили. Нам потрібна пам’ять про війну, яка об’єднує нас, а не війна пам’ятей, яка поглиблює розбрат».
Нагадаємо, позиція Українського інституту національної пам’яті полягає у тому, що слід відмовитися від святкування Дня Перемоги в радянському форматі. Акцентувати увагу не на військових парадах, що є своєрідною формою пропаганди війни, а на допомозі живим ветеранам та вшануванні загиблих, посилити соціальний аспект підтримки ветеранів як з боку держави, так і з боку громадськості.
Перевести радянський культ війни, важливим інструментом якого був День Перемоги, в традицію пам’яті про солдат, які загинули за свою батьківщину. Увагу зосереджувати не на макрорівні (радянський народ чи держава – переможці), а на мікрорівні (конкретний вояк-переможець), на персональних історіях українців-учасників війни, не лише вояків, а й тих, хто пережив її в тилу чи на окупованій німцями території. Зосередити увагу на стражданні людей в умовах окупації, у полоні, після війни.
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Волинянин знову опиниться ...
Наступна новина: День Перемоги пройшов на ...
Хирургия в частной клинике: экспертное лечение и забота о вашем здоровье
Як правильно сервірувати стіл до сніданку?
Переваги смужок для депіляції
Як столи для барів і кафе здатні вплинути на дизайн закладів?
Переваги оцінки впливу на довкілля в Україні (ОВД)