Антологію упорядкував В. Ґабор. Вона містить прозу та есеїстику другої пол. ХХ – поч. ХХІ ст. сучасних львівських авторів таких як: Роман Іваничук, Андрій Содомора, Ніна Бічуя, Юрій Андрухович, Віктор Неборак, Галина Пагутяк, Ярослав Павлюк та Василь Ґабор. Прозовий андеґраунд 70-80-х рр. ХХ ст. у збірці представлений творами Миколи Рябчука, Юрія Винничука і Володимира Яворського.
Як розповідає упорядник видання, спочатку виникла ідея назвати книгу «Львів як текст», але це творчому колективові здалося надто по-науковому. Тому Віктор Неборак запропонував назву «З книги Лева». Андрій Содомора її підправив і вийшла «Книга Лева». В. Ґабор також зазначає, що Юрій Винничук, Влодко Яворський і Микола Рябчук часто у своїх творах описують вигадані світи – це стало ще однією причиною відмови від першої назви збірки.
«Нині видавати книгу – маленьке самогубство, тому що людям – не до книги. Але я хотів об’єднати тих письменників, які мені близькі, які, я вважаю, вклали вагоме слово у львівський текст», – підкреслює Василь Ґабор.
На думку Віктора Неборака, у антології поєднані речі, які контекстно не завжди можуть бути сумісні, наприклад твори Юрія Винничука і Романа Іваничука.
«Вийшла, як на мене, багатовимірна книга, у якій є багато різних рівнів, так само, як і у Львові. Це місто має неймовірну кількість історій, стилів. Багато в ньому переплелося. І так само тут, як в лабіринті, можна блукати цими історіями», – ділиться своїми враженнями співавтор В. Неборак і звертає увагу на те, як Львів притягує нельвів’ян, «виринає і ховається у текстах». Письменник зауважує, що з усіх авторів збірника лише Влодко Яворський народжений у Львові.
«Для нас, авторів, цей збірник – це частина нашого життя, тому що всі автори знали один одного. З кимось були ближчі стосунки, з кимось – дальші. Ми просто знаємо, в якому контексті писалися наші твори», – додає письменниця Галина Пагутяк.
Зі слів Ю. Винничука, надруковані у виданні тексти він писав у 1970-их роках для себе, для друзів, без надії на публікацію. З огляду на цензуру, оскільки міг бути обшук КГБ, він зашифровував свої твори під переклади з чеської мови, придумував авторів, персонажі, країни.
«Якби тоді був Інтернет, КГБісти зорієнтувалися б, що тут щось не те. А так, вони подивилися. Їх щось непокоїло. Вони дуже уважно переглянули ці переклади, але не забрали їх», – зазначає Юрій Винничук.
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Сидір Кізін: «На прикладі ...
Наступна новина: У Чернівцях правоохоронці ...
Хирургия в частной клинике: экспертное лечение и забота о вашем здоровье
Як правильно сервірувати стіл до сніданку?
Переваги смужок для депіляції
Як столи для барів і кафе здатні вплинути на дизайн закладів?
Переваги оцінки впливу на довкілля в Україні (ОВД)