«До поодиноких вистрілів усі вже якось… звикли»

«До поодиноких вистрілів усі вже якось… звикли»

20.05.14 09:20 0 273
Ситуація в Слов’янську очима місцевого жителя

Олег Фріц – програміст, цілими днями сидить за комп’ютером. Він і радий був би вийти на весняну вулицю, але ні – живе в Слов’янську! А там, як кажуть новини, ситуація вийшла з-під контролю.

– Як живе місто ?

– Частина населення міста справді не вважає нальотників сепаратистами. За кілька днів перебування у місті вони захопили бронемашини. Це було ще 16 квітня. Солдатам, які здали техніку, звісно, загрожує трибунал, але конфлікту аж такого не було. З цією технікою та самими нальотниками містяни навіть фотографувалися на головній площі Слов’янська. Люди сприймали це як своєрідне шоу, на яке можна прийти всією родиною, з малими дітьми… Але після перших убивств місто замовкло. Удень активне життя можна спостерігати хіба в центрі. Уночі – тихо, бо з 00.00 до 06.00 – комендантська година. Та й мало хто має сміливість гуляли у темряві в такий час.

– Що найбільше обурює вас, місцевого жителя?

– Те, як брешуть ЗМІ, кожен бачить свою правду. Коли у новинах волали про початок антитерористичної операції, у місті було тихо та спокійно – жодних заворушень. А з екранів на весь світ уже брехали про «звільнений» Слов’янськ! Телевізор я не дивлюся, іноді переглядаю новини місцевих сайтів, міські пабліки у соціальних мережах. Люди поширюють дуже багато чуток: комусь щось на роботі сказали, комусь з Києва чи Донецька зателефонували. Бували повідомлення про збиті вертольоти української армії… Їх ілюстрували фотографіями й відео, зробленими аж ніяк не в Україні.

(Та ж ситуація, коли у новинах розповідали про кримчан, які масово тікають в Росію, а на фото були торбешники та туристи на кордоні з Польщею у Мостиськах – навіть назву пункту полінувалися у фотошопі замалювати. – С. П).

Перший серйозний бій в Слов’янську відбувся 2 травня – через три тижні після «захоплення», про яке казали в новинах. Були сутички біля селища Семенівка. Знаю, що знайомим обстріляли будинок – продірявили навіть меблі всередині. На щастя, ніхто не постраждав. А потім заварилася каша… Зараз до поодиноких пострілів уже звикли. Я живу в самісінькому центрі, але багато чого не чую, хоч і містечко невелике. У понеділок уперше чітко почув вибухи – артилерія чи міномет.

Також ЗМІ лукавлять, коли кажуть, що на дільницях порожньо, бо виборці бояться йти на референдум. Насправді там повно людей. Мої рідні теж голосували, я – ні. Взагалі проспав півдня… У нас же тепер вночі ніхто не спить – всі чекають штурму. У багатьох – нерви, тож доводиться висипатися вдень.

– То хто ці нальотники? Містяни мали б уже придивитися…

– Серед них різний люд: деякі називаються приїжджими, наприклад кримчанами. Інші кажуть, що вони – добровольці з Росії. Також знаю, що до них добровільно йдуть місцеві хлопці.

– Добровольцями ідуть за гроші? Чи все ж за ідею?

– Ті, з якими спілкувався, – за ідею. Дуже сумніваюся, що хтось із місцевих стоятиме там за гроші. Бо коли навіть не воюватимеш – тебе вб’ють, як курча, якщо не знаєш військової справи. Продуктами допомагають місцеві жителі. Справді, не чув про гроші. Говорили, що в Краматорську давали якісь гроші за виступи проти армії, але знайомі, які там живуть, кажуть, що це неправда. Налякані стріляниною люди сидять вдома і мріють, щоб все це якомога швидше завершилося.

– На Заході гостює чимало східняків… Коли чекати приїзду сімей зі Слов’янська?

– Люди потроху тікають з міста. Дехто вивозить всю родину. Інші хочуть пересидіти тут. Ні автобуси, ні потяги до міста не ходять. Виїхати можна хіба таксі чи на власному транспорті. Здається, що лишитися в Слов’янську безпечніше, ніж виїхати: розстріляють на трасі і що? Одні грішитимуть на Правий сектор, другі – на російський спецназ.

З перших вуст

У Слов’янську страшно сказати, що ти українець

Олег ХОМ'ЯК, заслужений тренер України з пауерліфтингу, про ситуацію на Сході України: «На початку весни у Рівному мав відбутися чемпіонат України. Тепер змагання відкладено до червня. Половина збірної спортсменів із вадами зору проживає у сумнозвісному Слов’янську. Постійно контактую із тутешніми спортсменами. Вони кажуть, що на вулиці взагалі страшно сказати, що ти за єдину Україну. Усі місцеві спортсмени з вадами зору підтримують цілісність країни, але, на жаль, серед населення однодумців у них мало. Чому мої знайомі дотримуються таких поглядів? Практично всі вони побували у США, Європі, у тому ж самому Рівному. Вони бачили, як живуть люди у нас, вони знають, що російське телебачення говорить суцільну брехню. Я чомусь впевнений, що більшість пересічних жителів східної України не те, що не полишали територію нашої держави, а й взагалі не виїжджали за межі Донбасу».

Софія ПРИХОДЬКО

Джерело: Сім’я і Дім
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Наступна новина: Варфоломій І: Конфлікт в ...

КОМЕНТАРІ