– Григорію Олександровичу, як на рівні області буде відбуватися реалізація концепції децентралізації влади?
– Передовсім потрібно сказати, що коли ми говоримо про реформування органів місцевого самоврядування, то є лише концепція, основні тези, а далі йдуть дискусії. Тому що у певні визначення кожна людина, політик, окрема громада вкладає свій зміст. Цей зміст і є інколи тим, чого ми не бачимо на поверхні, або тим, що нам іноді видають за складові цієї реформи. Чи потрібна вона? Безумовно, потрібна. Ми бачимо, що централізація влади з розв’язанням усіх питань через столицю має суто символічний характер, бо Київ не знає основних тонкощів, не відчуває усієї специфіки регіонів. У столиці точно не знають краще про проблеми у Луцьку, ніж лучани, а у Луцьку не знають проблем Старої Вижівки ліпше за старовижівчан.
Коли ми говоримо, що дасть реформування, то маємо сказати, що воно дозволить регіонам більше розвивати свої території, свої громади. Ми знаємо, що у Польщі проведення такої реформи дало позитивний результат. Тобто велосипеда ніхто не вигадує, а беремо загальну конструкцію реформування, яке пройшла Польща, інші країни, та адаптовуємо до нашої специфіки. Обласні державні адміністрації, районні адміністрації будуть, але з іншими функціями, значно меншими. Вони будуть контролювати виконавців, стежити за дотриманням законності, повноважень. Ось у Польщі є воєвода – це посада на кшталт нашого голови адміністрації, та маршалок – виконавча структура. Ми ж маємо обласну державну адміністрацію і районні адміністрації, а також обласну раду та районні ради. Кому підзвітна ОДА? Обласній раді? Так, але всі призначення й відповідальність йдуть через Президента, через Кабмін, а найголовніше – фінанси йдуть через Київ. Окрім того, ми можемо прекрасно працювати, але дотувати інші регіони, можемо погано працювати, але безбідно жити, оскільки нас будуть дотувати. Тому ми кажемо, що це будуть дуже серйозні зрушення навіть у самій конструкції влади, з’являться виконавчі органи, які будуть формуватися радами і безпосередньо підпорядковуватися їм. Рада тепер буде нести повну відповідальність за дії виконавчих органів, матиме повне право з них запитувати, вимагати результат.
– Основні позиції уряду про децентралізацію влади, які викладено на офіційному сайті, передбачають максимальну дерегуляцію дозволів та послуг, передачу більшості повноважень і ресурсів на рівень територіальних громад, чітке розмежування як між органами місцевого самоврядування, так і між органами виконавчої влади. Григорію Олександровичу, отже, які функції залишаться областям, тобто за що буде відповідальна область, а за що – держава?
– Основними сферами відповідальності, які покладаються на органи місцевого самоврядування регіону (тепер областей у нас не буде, а будуть регіони), стануть розвиток спорту, культури і туризму, утримання спільної власності територіальних громад, транспортна інфраструктура, планування місцевого розвитку, спеціалізована охорона здоров’я та середня освіта. Держава ж бере на себе основні функції: охорона і оборона, тобто утримання збройних сил та МВС, міжнародна політика, зовнішні стосунки. Структури, що можна умовно назвати місцевими державними адміністраціями, будуть здійснювати контроль за дотриманням надання аміністративних, соціальних послуг населеню та юридичним особам, координуватимуть територіальні органи виконавчої влади, наглядатимуть за діяльністю органів міцевого самоврядування. Вони не втручаються, а лише контролюють.
– У кожній області нині створюють територіальні загони самооборони. Як ви вважаєте, у майбутньому, коли ситуація стабілізується, чи буде доречною діяльність таких батальйонів і кому вони підпорядковуватимуться?
– Усі військові формування мають підпорядковуватися Верховному головнокомандувачу, тобто Президенту. Якщо ми підпорядкуємо їх органам місцевого самоврядування, то створимо місцеві армії, що недоцільно.
Не секрет, що у державі дореформувалися до того, що збройних сил фактично не залишилося. У нас збереглася 51-ша окрема механізована бригада, але це був великий обман. Бо насправді то була кадрована бригада, де проходили службу офіцери, а бракувало солдатів, прапорщиків, ніхто не займався військовою підготовкою, не обслуговув техніку. Підрозділу у бойовому, військовому, розумінні просто не було. Кинувши 51-шу бригаду в зону бойових дій, ми оголили наші території. І у випадку форс-мажорних обставин Волинь нема кому захищати. Тому й створюємо батальйони територіальної оборони, серед функцій яких є дублювання обов’ків збройних сил. вони потрібні. Чи потрібні вони будуть завтра? Тут вже варто замислитися. Нині військовослужбовці, яких мобілізували, виявилися неготовими до ведення бойових дій. Тож якщо ми залишимо батальйони територіальної оборони, то вони мають виконувати функції навчальних центрів, де кожен громаданин, який може бути призваним в армію, скажімо, один місяць на рік чи два тижні на рік, залежно від ситуації в країні, зобов’язаний проходити військову підготовку. Тоді такі батальйони будуть виправданими.
– Як бути тим мобілізованим громадянам, у кого є кредитні зобов’язання перед банками?
– Влада області звернулася до банків із цим питанням. І фінансові установи виступили з ініціативою не знімати відсотки з тих, кого було мобілізовано до лав збройних сил. Але якщо родичі мобілізованих зіткнуться із такою проблемою, коли банк вимагатиме погашення відсотків позики, можна звертатися до облдержадміністрації, і їхнє питання буде розглянуто в індивідуальному порядку.
Спілкувався Андрій ЗУБЕНКО
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Григорій Пустовіт: ...
Наступна новина: В Закарпатській області ...
Бахилы: назначение, преимущества, область применения
Що цікавого в iPhone 16?
Переваги охоронної компанії в Києві
Программа '12 шагов': поддержка и восстановление с клиникой "Stop-зависимость"