Про це у своїй статті на «Українській правді» пише перший заступник міністра освіти та науки Інна Совсун.
За її словами, реформа вводить громадський контроль за якістю вищої освіти. Законопроектом передбачено створення Незалежної агенції із забезпечення якості вищої освіти, яке буде видавати дозвіл на відкриття нових спеціальностей.
До складу агенції входитимуть представники вишів, роботодавців, студентів та академіків, які працюватимуть там на принципах прозорості та чіткої ротації. Участь роботодавців у такому органі є принципово важливою, адже багато навчальних програм безнадійно відстали від потреб ринку праці.
Тож основною функцією агенції стане контроль за виконанням мінімально необхідних вимог для забезпечення навчального процесу відповідно до стандартів, які затверджуватиме міністерство.
«Тобто держава розроблятиме стандарти, а громадськість надаватиме дозволи на відкриття програм.
У свою чергу університети, виконавши ці мінімальні вимоги, впроваджуватимуть внутрішній публічний моніторинг якості. Важливо, що громадськість, абітурієнти та роботодавці зможуть ознайомитись з результатами такого моніторингу, адже його результати виші будуть розміщувати на своїх сайтах.
У такий спосіб, з часом, саме якість стане основною складовою конкуренції між університетами», –зазначає Інна Совсун.
Також вона додає, що зловживання, незаконний розпродаж майна чи привласнення коштів, трапляються у вищій освіті з прикрою регулярністю. Інституції та системи, які покликані запобігати таким ганебним явищам, вже довгий час не вдосконалювались.
Міністерство механічно нарощувало сито дозволів та контрольних заходів, через яке, як бачимо, без проблем продовжують прослизати корупціонери. Водночас воно часто паралізує роботу університетів.
Законопроект 1187-2 закладає підвалини для вирішення обох проблем. З однієї сторони, він гарантує фінансову автономію – знімає деякі мита та податки, легалізує фонди сталого розвитку – такі собі гарантійні фінансові подушки, котрі є у багатьох потужних американських університетах. Також він дозволяє керувати власними надходженнями не через систему казначейства.
Ректорів будуть обирати на загальних, таємних та прямих виборах усі працівники університету, а кількість студентів, які братимуть участь у голосуванні, значно зросте.
«Згадайте регулярні затримки зарплатні частини викладачів, ставки яких забезпечуються саме з власних надходжень. Серед іншого зникне і ця проблема. Як наслідок, маючи нові фінансові повноваження, університети зможуть розвиватись набагато динамічніше.
Однак фінансова автономія не означає відсутність контролю за витратами. Реформа поряд із державним контролем, створює умови для нагляду зі сторони громадськості та у першу чергу членів університетських громад», – пише вона.
Зокрема, законопроект вимагає від адміністрації публікувати на сайті університету затверджені бюджети та їх проекти, інформацію про майно закладу, дані про розподіл зарплат та інші документи.
Окрім цього, лише загальні збори колективу ВНЗ будуть уповноважені надавати дозвіл на передачу майна університету у власність іншій стороні.
Не менш важливо те, що реформа ставить крапку на ректорському всевладді в українських університетах. По-перше, ректорів будуть обирати на загальних, таємних та прямих виборах усі працівники університету, а кількість студентів, котрі братимуть участь у голосуванні значно зросте.
По-друге, спрощено процедуру відкликання ректора з посади – тепер вона стане цілком можливою, тож ректори будуть змушені рахуватись із думкою колективу.
По-третє, зменшено термін каденції ректора – ректори всіх університетів перебувають на посаді п’ять років та не більше двох термінів. Таким чином університетська влада та ректори, в чиїх руках і надалі будуть сконцентровані основні повноваження, перебуватимуть під постійним громадським контролем.
За словами Інни Совсун, питання надмірного обсягу навчального навантаження викладачів, поза сумнівом, належить до найгостріших проблем української вищої освіти. На даний момент максимальний річний обсяг навчальної роботи українських викладачів становить 900 годин, що часто удвічі чи навіть утричі більше, ніж в країнах ЄС. За таких умов час для досліджень чи вдосконалення курсів практично не залишається.
Законопроект передбачає зниження річного обсягу навчального навантаження на третину – до 600 годин. У такий спосіб повернення науки до університетів та перетворення їх на дійсно потужні центри досліджень зможуть отримати реальні передумови для втілення.
«Важливо зрозуміти, що тим, хто й зараз не дуже прагне займатись дослідженнями, така зміна нічим не зарадить. Вона розрахована на справді амбітних викладачів. Разом з цим, саме лише зменшення навантаження є недостатньою передумовою для розвитку науки в університетах. Якщо для цього не буде фінансової підтримки, яка розподілялась би на конкурсних засадах, університети продовжуватимуть втрачати якраз найамбітніших людей, котрі мігруватимуть в бізнес чи інші прибуткові сфери.
Тому законопроект закладає гарантійне фінансування для університетів, котрі мають статус національних та дослідницьких. Самі ж статуси потрібно буде отримати у прозорому конкурсі», – зазначає заступник міністра.
Водночас навантаження буде знижено для студентів, адже кількість годин в одному кредиті ECTS становитиме 30 годин (зараз 36 годин). Це дозволить якісно переформатувати навчальні програми, відсіяти чимало зайвих дисциплін, які зараз просто дублюють одна одну.
А зменшення навантаження для студентів дозволить підвищити вимоги до них, зокрема створить повноцінні умови для боротьби з плагіатом, наголошує Інна Совсун.
До слова, боротьба з плагіатом має ввійти до засобів внутрішнього моніторингу якості навчання. Законопроект передбачає публікацію онлайн усіх наукових дисертацій здобувачів, що стане ефективною протидією нечистим на руку науковцям, котрі часто не лише викладають, а й посідають різноманітні владні посади.
Також Совсун додає, що український науковий істеблішмент роками оточував себе бар’єром з усіляких перепон, аби уникнути конкуренції із закордонними колегами. Однією з таких перепон стала процедура з нострифікації – тобто визнання закордонних наукових ступенів.
Зрештою. така процедура характерна для багатьох країн, але вона зазвичай відбувається безпосередньо на місці, де бажає викладати професор, а не в міністерстві, де часом знизують плечима та фактично пропонують пройти повторний захист.
«Такі обмеження відлякують закордонних фахівців. Прикро й те, що часто це саме громадяни України, котрі захистились у провідних університетах світу. За цих умов університети не можуть забезпечити їм належної оплати праці і закордонні доктори та професори змушені працювати на ставках старших викладачів.
Тож після зміни законодавства українські університети отримають право на остаточне визнання закордонних дипломів та наукових ступенів. Таким чином буде ліквідовано багаторічне наукове гетто.
Вперше закордонні професори будуть прирівняні у правах до українських, що однозначно сприятиме їх залученню до навчального процесу», – пише вона.
Університети зможуть запроваджувати повноцінні гостьові курси за участі провідних іноземних фахівців. У першу чергу, ця новина втішить українців, які не повертались на батьківщину саме через те, що їх закордонний науковий ступінь потрібно було ще раз підтверджувати.
«Усі ці та чимало інших змін, які започаткує законодавча реформа, створять якісно нові умови для українських університетів. Занепокоєння викликає лише Верховна Рада, настрої якої зараз доволі мінливі», – зазначає заступник міністра.
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: На Рівненщині відбувся ...
Наступна новина: Володимир-Волинська міська ...
8 цікавих фактів про Японію які здивують
Где выгодно продать антиквариат в Украине?
Зубные щетки для брекетов: виды и особенности ухода
Когда может понадобиться аренда автомобиля?
Переваги використання бренду Smart4Derma