«Лікарю, дивіться, мама усміхається!»

«Лікарю, дивіться, мама усміхається!»

28.06.14 15:04 0 790
Завдяки терапевтичним казкам психологи навчилися не лише корегувати поведінку та настрій дитини, а й позбуватися найскладніших хвороб

Кореспондент «Сім’ї і дому» зустрілася із засновником та науковим консультантом київського психологічного центру «Лікар Казка», кандидатом психологічних наук, казкотерапевтом Разідою ТКАЧ. Спільнота психологів цього центру працює з дітками за допомогою терапевтичної метафори, в тому числі й казки. А ще – на волонтерських засадах допомагають переборювати труднощі малечі з онкозахворюваннями.

ПРО ДІАЛОГ СВІДОМОСТІ З ТІЛОМ

– Поясню коротко метод казкотерапії, – каже психолог. – У нас є свідома психіка, коли ми намагаємося зрозуміти логіку речей, чому сталося так чи так, і є несвідома – на рівні відчуттів у тілі. У дитини, яка захворіла на рак, у певні моменти свідомість «вимикається», бо не здатна зрозуміти, чому з нею таке сталося. Тому вона починає жити відчуттями в тілі, за які відповідає несвідома психіка. А казка – єдиний інструмент, який встановлює діалог між тілом і розумінням того, що відбувається.

Пані Разіда, зрозумівши, що може бути корисною діткам із онкозахворюваннями, дала клич психологам-волонтерам сформувала команду з десяти людей.

– Я сказала, що це робота не для реклами, бо волонтерство – для душі, – конкретизувала лікар. – Ми організували кілька зустрічей, розробили план що і як робитимемо, кожен волонтер познайомився з дітками з онковідділення інституту раку, й почали працювати.

Разіда Ткач пояснила, що онкозахворювання вважається дуже складним психосоматичним захворюванням. До простих належить, приміром, порушення сну, коли жодних змін у тілі не відбувається, середньої тяжкості – бронхіальна астма, коли деякі зміни в тілі вже є. А складні – це, наприклад, діабет та рак, коли зміни в тілі колосальні. І якщо в простіших ситуаціях буває достатньо терапевтичних казок, які направлені на вироблення певного навику, то у випадку з онкохворобою треба починати з того, щоб створити мотивацію для одужання.

ДИВО, ЩО ПОЗБАВЛЯЄ БОЛЮ

Зі слів засновниці психологічного центру, казкотерапевти пишуть спеціальні авторські тексти, які навчають дитину взаємодіяти з хворобою, знаходити з нею спільну мову, налаштовуватись на видужування й жити далі.

– Казка – це елемент дива, вона дозволяє хворим діткам поспілкуватися з власною душею і на деякий час позбавляє тіло болю, – роз’яснила казкотерапевт. – Є скелет казки, а залежно від того, які персонажі подобаються дитині, з якою проблемою вона стикнулася, – кістяк обростає сюжетом. У казці з’являються персонажі та події з життя, тобто вона стає персоніфікованою, зрозумілою дитині й упізнаваною. Основна сила таких казок у тому, що на символічному рівні ми передаємо хворому ту інформацію, яка важлива для його видужування.

Терапевтична казка допомагає дитині зрозуміти, що спричинило недугу, а робота з цими причинами – своєрідне самозцілення.

– На першому етапі дитина і її улюблений персонаж подорожують і доходять до залізничної колії, до шлагбаума, який перекриває рух. Це – хвороба, – поділилася деталями казкотерапії пані Разіда. – Те, як маленький пацієнт вийде з цієї ситуації, означає те, на що він здатен у протистоянні з недугою.

Коли психологи запитують: «Що робитимете з шлагбаумом, який перекриває шлях?», одні діти відповідають, що постараються його підняти й пройти далі, інші – що обійдуть або покличуть когось, аби допоміг підняти...

– Це – про їхню готовність або неготовність взаємодіяти з хворобою, – пояснила Разіда Ткач. – Оскільки ми працюємо з дітьми, на яких або чекає, або вже зроблено ендопротезування – заміна частини кістки на ендопротез, то маємо створювати мотивацію до взаємодії з цим стороннім тілом. Тому далі малюки стикаються з ситуацією, коли частина залізничної колії завалена камінням і треба розібрати цей завал, щоб замінити пошкоджену рейку. Кожна дитина знову чинить по-своєму.

ПРО МОЖЛИВІСТЬ ПОСПІЛКУВАТИСЯ ЗІ СВОЄЮ ДУШЕЮ

Потім діти доходять до покажчиків «Світ зла» і «Світ добра». Потрапити у світ добра можна, пройшовши через світ зла, бо там знаходяться необхідні ключі, які можна отримати, назвавши три найбільших зла.

– Якщо рак – психосоматичне захворювання, то в його основі лежать психогенні фактори. Це можуть бути сильні емоційні переживання – образи, затаєна злість, невиражена агресія тощо. Тому дітям треба стикнутися зі злом, – пояснила казкотерапевт. – Найчастіше вони виділяють три типи зла: фізичне, що пов’язане з болем у тілі, емоційне (образа, заздрість, злість) і соціальне, коли діти бояться, що їх можуть висміяти, таємно сфотографувати, напакостити. У казці вони з цими проявами зла мусять щось зробити, відбувається перехід до конкретних практичних прийомів – діти працюють із пластиліном, придумують історії, малюють. І стається диво казки – дитина отримує реальну можливість поспілкуватися з власною душею. До цього вона була повністю сконцентрована на своєму тілі, на фізичних стражданнях. А коли помітні хороші емоційні зрушення, тоді видужування стає успішнішим.

КОЖНА МИТЬ – ЯК МЕЖА МІЖ ВІРОЮ І РОЗПАЧЕМ

Психологи центру «Лікар Казка» поділилися кількома правилами, які застосовують, спілкуючись із онкохворими маленькими пацієнтами. По-перше, їх не можна жаліти, а треба ставитися, як до здорових діток.

– Дитина, навіть хвора, залишається дитиною, яка хоче жити, веселитися й вірити в казку, – сказала Разіда Ткач. – Співчуття може бути лише професійним, тобто всередині.

По-друге, треба працювати і з батьками, адже вони слугують прикладом для дітей. Коли дорослі самі не вірять у видужання, то й їхнім кровиночкам зробити це дуже важко. Психологи згадали, як під час казкотерапії одна з мам, чия дитина була в дуже важкому стані, вперше за кілька місяців усміхнулася. Це те, що за таких обставин справді вселяє надію.

– Ти розумієш, що кожна мить життя в онковідділенні – це межа між тим, щоб жити щасливо й радіти кожному дню, і тим, щоби здатися і впасти у відчай, – завершує пані Разіда. – Ми стараємося зробити все, аби діти вирішували жити далі. Зрозуміло, що одна казка вирішити проблему не зможе, тільки в співпраці з лікарями можливий результат. Але ми віримо в силу слова. Якщо казка дає надію, яка необхідна саме в цей момент, то вона засівається і починає проростати тим ресурсом, який дитині особливо потрібен.

Жанна КУЯВА

Джерело: Сім’я і Дім
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Попередня новина: 25 рівненських ...
Наступна новина: В Закарпатській області ...

КОМЕНТАРІ