Але життя бере гору навіть над поганими новинами. Людині притаманне забувати прикре і завше сподіватися на краще. Особливо у літньому Львові.
На кожному кроці під парасольками вуличних кафе ховаються зморені спекою львів’яни і туристи. У спраглі писки вливаються бочками і декалітрами різні сорти зимного пива. Ніхто не гребує й настоянками, які ніжать язик і легко туманять голову. На вулицях діточа колотнеча. Маленька дівчинка тримається за мамину руку:
- Мам, мамцю, я їсти хоцу!
- Добре, Соломійко, зайдем зараз в цукерню і я тобі візьму штрудель з вишнями.
- Я не хоцу срудель, я хоцу валеники – як в бабусі!
- Але штрудель смачніший! Та й до бабці далеко чалапати!
- То хай бабуся плодасть свої валеники цукелні і тоді я там прийду і їх з’їм!..
Місто вирує і водночас топиться під важкою сонячною плахтою, заганяючи людей у прохолодні пивниці і конденціоновані крамниці.
Але навіть й там не сховаєшся від запахів львівських вуличок: тут пахтить тушкованою молодою картоплею з маслом, кріпцем і сметаною, кавою з кардамоном, різноманітною випічкою, варениками і шкварками, вуджениною, димом фруктових дров, на яких шкварчить м’ясо...
За столиком два поважних паночки добре поставленими викладацькими голосами за чаркою коньяку обговорюють все на світі:
- Був я на засіданні управління із міжнародними зв’язками. Ти, Ігоре, закусуй. Маєш вареники. Тут порядні вареники, не те що в тій кнайпі, де ми востатнє сиділи. І я тобі скажу – там рішаються поважні справи!
- Та шо вони там рішать, Миросю! Вони не мають виходу ні на Москву, ні на Берлін, ні на Вашингтон! – заперечує пан Ігор і широким обуреним жестом перекидає чарку на стіл. До львівських запахів додався ще й коньячний...
- То правда! – пан Мирон зачав акуратно вимочувати салфетками коньяк зі столу. – Але світ має знати, що ми є!
- А ти впевнений що ми є? Чекай, Ігоре, я зара закличу Юльцю і вона тобі ті вареники загріє. Бо вже зимні, як ноги в Путіна!
- А ти думаєш, що в Путіна ноги зимні?
- А які ще в тої гниди можуть бути ноги?
- Логічно...
- В нас на кафедрі казала секретарка, що насправді Путін давно мертвий...
- А хто править?
- Двійник!
- Ага – трійник і подовжувач! То якийсь анеґдот!
- З тими угро-фінами всьо може бути!
- Маєш рацію. Лиш руками не махай, бо знов келишок перекинеш.
- Юльцю, загрій нам ті три вареники! І два по підисєт!..
Під Високим Замком нарешті повіяло прохолодою. Стишується міський гамір, місто наче відступає, віддаючи свої терени білкам і пташкам. Туристи, діти у візочках, знову парасолько-столики, запахи смаженини, води у водограях, пива, втомлений спів трьох побратимів, що уже який день святкують Івана, Павла, Петра...
І увесь цей карнавал життя пекреслює одне-єдине повідомлення – на кордоні з Росією загинули десятки українських вояків. Майже усі – з Львівщини...
Боже – як хочеться миру!.. Щоб усе було як нині – і білки, і столики з холодним пивом, і вареники зі шкварками і сметаною, і кава, і штруделі – але щоб був мир! І не тенькала увесь час думка в голові – скільки нині ще буде загиблих і скалічених?
Але все має свою, можливо, нам і не дуже зрозумілу, логіку. Як зимний грозовий вечір у календарне літо...
Читайте також: На страницах блога saytostroi.ru, вы узнаете что такое cms и большое количество другой не менее полезной информации.
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Працівники міської ради та ...
Наступна новина: Відбулася чергова зустріч ...
Бухгалтерський Супровід ФОП: Повна Облікова Підтримка від Юридичної Компанії 'Юдей
Звідки краще купувати сварочне обладнання: порівняння магазинів
Как выбрать идеальную мойку высокого давления: секреты успешного выбора
Переваги ліцензованої приватної школи для дітей АЗК
Роль та важливість митного юриста у Львові: Погляд компанії "Юдей"
Замена плечевого сустава в Израиле: преимущества, перспективы, секреты выбора