Але життя бере гору навіть над поганими новинами. Людині притаманне забувати прикре і завше сподіватися на краще. Особливо у літньому Львові.
На кожному кроці під парасольками вуличних кафе ховаються зморені спекою львів’яни і туристи. У спраглі писки вливаються бочками і декалітрами різні сорти зимного пива. Ніхто не гребує й настоянками, які ніжать язик і легко туманять голову. На вулицях діточа колотнеча. Маленька дівчинка тримається за мамину руку:
- Мам, мамцю, я їсти хоцу!
- Добре, Соломійко, зайдем зараз в цукерню і я тобі візьму штрудель з вишнями.
- Я не хоцу срудель, я хоцу валеники – як в бабусі!
- Але штрудель смачніший! Та й до бабці далеко чалапати!
- То хай бабуся плодасть свої валеники цукелні і тоді я там прийду і їх з’їм!..
Місто вирує і водночас топиться під важкою сонячною плахтою, заганяючи людей у прохолодні пивниці і конденціоновані крамниці.
Але навіть й там не сховаєшся від запахів львівських вуличок: тут пахтить тушкованою молодою картоплею з маслом, кріпцем і сметаною, кавою з кардамоном, різноманітною випічкою, варениками і шкварками, вуджениною, димом фруктових дров, на яких шкварчить м’ясо...
За столиком два поважних паночки добре поставленими викладацькими голосами за чаркою коньяку обговорюють все на світі:
- Був я на засіданні управління із міжнародними зв’язками. Ти, Ігоре, закусуй. Маєш вареники. Тут порядні вареники, не те що в тій кнайпі, де ми востатнє сиділи. І я тобі скажу – там рішаються поважні справи!
- Та шо вони там рішать, Миросю! Вони не мають виходу ні на Москву, ні на Берлін, ні на Вашингтон! – заперечує пан Ігор і широким обуреним жестом перекидає чарку на стіл. До львівських запахів додався ще й коньячний...
- То правда! – пан Мирон зачав акуратно вимочувати салфетками коньяк зі столу. – Але світ має знати, що ми є!
- А ти впевнений що ми є? Чекай, Ігоре, я зара закличу Юльцю і вона тобі ті вареники загріє. Бо вже зимні, як ноги в Путіна!
- А ти думаєш, що в Путіна ноги зимні?
- А які ще в тої гниди можуть бути ноги?
- Логічно...
- В нас на кафедрі казала секретарка, що насправді Путін давно мертвий...
- А хто править?
- Двійник!
- Ага – трійник і подовжувач! То якийсь анеґдот!
- З тими угро-фінами всьо може бути!
- Маєш рацію. Лиш руками не махай, бо знов келишок перекинеш.
- Юльцю, загрій нам ті три вареники! І два по підисєт!..
Під Високим Замком нарешті повіяло прохолодою. Стишується міський гамір, місто наче відступає, віддаючи свої терени білкам і пташкам. Туристи, діти у візочках, знову парасолько-столики, запахи смаженини, води у водограях, пива, втомлений спів трьох побратимів, що уже який день святкують Івана, Павла, Петра...
І увесь цей карнавал життя пекреслює одне-єдине повідомлення – на кордоні з Росією загинули десятки українських вояків. Майже усі – з Львівщини...
Боже – як хочеться миру!.. Щоб усе було як нині – і білки, і столики з холодним пивом, і вареники зі шкварками і сметаною, і кава, і штруделі – але щоб був мир! І не тенькала увесь час думка в голові – скільки нині ще буде загиблих і скалічених?
Але все має свою, можливо, нам і не дуже зрозумілу, логіку. Як зимний грозовий вечір у календарне літо...
Читайте також: На страницах блога saytostroi.ru, вы узнаете что такое cms и большое количество другой не менее полезной информации.
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Працівники міської ради та ...
Наступна новина: Відбулася чергова зустріч ...
Преимущества быстрых займов на карту онлайн
Український бренд дизайнерського одягу CAT ORANGE
Talvi Ukraine объявляет грандиозные скидки на Black Friday
Коли потрібна термінова консультація педіатра?
Услуга "Семейный водитель": Ваше спокойствие и безопасность ваших детей