Тоді, 24 роки тому, свідомі громадяни були переконані: прийняття Декларації – це перший крок до відновлення історичної справедливості, відродження української державності як ідеї соборності українського народу та його земель, щиро вірили, що цей документ відкриє новий етап в історії України, проголосивши основні політичні, економічні, соціальні цілі, довгострокові перспективи розвитку країни. Адже у Декларації було визначено найбільш принципові позиції, які орієнтували народ на створення самостійної, правової держави, на розвиток демократії, всебічне забезпечення прав і свобод людини. Вона стала тією цінністю, яка об’єднала суспільство у непростий час визначення свого майбутнього в серпневі дні 1991 року.
Разом з тим, очевидно, що після Декларації про державний суверенітет, як і після проголошення незалежності, Україна отримала швидше формальну самостійність. Реальний же суверенітет держава здобуває тільки зараз. Адже на початку дев’яностих обвалилася лише зовнішня оболонка радянської системи, внутрішнє ж начиння залишилось теж саме – від міліції до міністерства освіти. Проте за 24 роки виросло нове покоління, яке визнає демократичні цінності, утверджуються реальні державні інституції. Попри складну ситуацію саме нині ми говоримо про здобуття реального суверенітету.
Та все ж ми пам’ятатимемо 16 липня 1990 року. Цей день фактично дав поштовх до нової сторінки історії України, окреслив місце незалежної держави на карті світу . Тож згадаймо усіх, хто загинув в ім’я суверенної України століття, десятиліття тому, хто склав свою голову на Майдані, хто нині ціною власного життя обстоює суверенітет України на Сході, згадаймо тих, хто боровся і бореться за незалежність та волю нашої держави!
Про це повідомили у прес-службі Тернопільської облради
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: На Хмельниччині ...
Наступна новина: Росберг наніс на шолом ...