– Тьотю, тьотю, подай мені зошит!
– Яка я тобі тьотя? Я ж твоя менша сестра!..
Це звичайнісінька розмова шестикласниць Ірини та Олі з родини Фещуків. Навіть односельці не знають, хто кому і ким приходиться у цій веселій дружній родині. Адже матір та дочка вийшли заміж за …рідних братів!
...Ганна Стахівна народилася й виросла у селі Дацьки Яворівського району, що на Львівщині. Там уперше покохала, вийшла заміж та народила доньку Марійку. Проте не склалося життя із чоловіком, і подружжя розлучилося. А часи тоді, самі розумієте, які були – дев’яності… Тому жінка крутилася, як могла, аби лишень доця не лишилася обділеною. Так і привела її доля в Лобачівку Горохівського району, який здавна славиться родючими чорноземами.
Отож, Ганна приїхала на бурякові заробітки на чужу Волинь. Спершу селяни ставилися до гості насторожено, але коли побачили, з яким завзяттям жінка береться за роботу, – відтанули. Працьовита молодиця запала в душу місцевому парубку Іванові, за яким закріпилося звання …заслуженого холостяка Лобачівки. Та ніде правди діти, Ганні волинянин теж дуже сподобався. Над пропозицією руки й серця жінка довго не думала і погодилася. А Іван Сергійович щиро прийняв дочку Марію, наче знав дівчинку багато років.
Нова сімейка жила-поживала, робота у них під руками кипіла. Аж тут стався вибух: молодший брат Івана, Анатолій, закохався у … племінницю! Воістину – серцю не накажеш. Бувалі у сімейних бувальцях Ганна Стахівна та Іван Сергійович не перечили, понад те – запропонували жити разом! Спочатку в селі усі дивувалися з такої чудасії, та згодом звикли.
Нині не дві, а одна (!) сім’я живе у п’ятикімнатному будинку, тримає велике господарство. Сорокадев’ятирічні Ганна та Іван до Марії з Анатолієм ставляться, як до рівні, кажуть, що вік тут геть ні до чого. Кожна пара виховує донечок: Ірину й Олю.
– Так сталося, що я хоч і вийшла заміж на півтора року пізніше за маму, але народила раніше, – розповідає Марія Фещук. – Люди кажуть, що в молодої раніше приймається (сміється. – Авт.)! Моїй Ірі нині дванадцять, а маминій Олі – одинадцять років. Вони живуть, як дві рідні сестри: ділять одну кімнату, мають спільні захоплення, і те, що менша із них тітка, а старша племінниця, – їх не бентежить. Наші дітки однокласниці, уроки вчать разом. А на зимові свята новорічні костюми вигадували та майстрували удома.
Те, що дві сім’ї живуть в одному будинку, зрозуміти неважко. А от те, як вони сімейний бюджет витрачають, вашого кореспондента неабияк збентежило. Виявляється, усі фінансові та господарські рішення ухвалюють на родинній раді, тому жодних непорозумінь бути не може.
Є у Фещуків і сімейна традиція: щоліта вони організовують у дворі великий пікнік. Чоловіки відповідають за вогнище, жінки – за наїдки. Потім усією ватагою готують шашлик. Пригадує родина й кумедні випадки. Якось зателефонував брат Ганни Стахівни з Москви:
– Що робите?
– Їмо шашлик у дворі, – відповіла жінка.
– Ви там геть подуріли, чи що? Я в новинах почув, що неподалік Лобачівки екологічна аварія! Марш у хату, – почулося в слухавці.
Певна річ, що тоді всі сприйняли цю розмову за жарт і продовжили святкування. Проте геть не смішно було, коли наступного ранку почули, що таки справді неподалік зійшли із колій цистерни з азотом. Та що вже поробиш, посміялися – і далі до роботи!
Андрій СОБУЦЬКИЙ, Горохівський р-н, 2010 р.
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Визначили переможця ...
Наступна новина: Піротехніки ДСНС України ...