УкрЗахідІнформ :: У Львівській області "Австро-угорська армія не жаліла металу, російська – людей",

До 100-річчя від початку Першої світової війни (1 серпня 1914 р.) у Львові відбулася розмова на тему: "Галицькі землі і Перша світова війна: історія повертається?". Захід проходив у Музеї визвольних змагань України і відбувався у рамках проєкту "Історичні діалоги". Учасники: доцент катедри Новітньої історії України Львівського університету Олег Павлишин та Остап Козак – краєзнавець, працівник Комунального підприємства Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортації та політичних репресій "Доля". Модератор заходу – Михайло Галущак, координатор проєкту "Історичні діалоги", депутат Миколаївської районної ради від ВО "Свобода".

Українці під час Першої світової війни воювали у складі австро-угорської та російської армій. За словами Олега Павлишина мобілізація до них відбувалася за територіяльним принципом. "Призвані чоловіки з одного села переважно і служили в одному полку. Тому полки й отримували назви: Станіславівський, Коломийський та ин. В австро-угорській армії, у якій воювали галичани, на початку війни призовний вік був від 25 до 40 р. Із зростанням кількістю жертв призовний вік розширявся", – зазначив історик.

Аналізуючи ставлення обох імперій до солдатів, Олег Павлишин перефразував слова совєцького історика Миколу Яковлєва: австро-угорська армія не жаліла металу, російська – людей. "Ставлення влади Відня до своїх солдатів, – продовжив Олег Павлишин, – можна проаналізувати хоча б з такого факту, як відпускали солдатів влітку на збирання урожаю. "Коли потрібно було обробляти землю – родичі через сільську ґміну зверталися до керівництва військових, щоби відпустити чоловіка додому. Також виплачувалися гроші сім'ям тих, хто воював на фронті. Зі спогадів ми дізнаємося, що виплачувалися великі гроші", – зазначив він.

Перша світова мала великий вплив на українців у питанні їхнього світогляду. Багато людей у складі своїх армій перейшли половину Европи, хоча до цього багато хто, мабуть, не мандрував далі, аніж за межі навколишніх сіл. За словами Олега Павлишина галичани після війни зовсім по-новому почали весті свої господарства: почали додавати добрива на полі, фундаменти ставали більшими, перекриття робили з дахівки, біля хати з'явилисч дерев'яні туалети.

Та все ж, на думку Олега Павлишина, важливіше значення ця війна мала для політичної свідомості українців, адже саме в цей час термін "українець" починає входити у лексикон суспільства. Уряд Відня видав спеціяльний меморандум, щоби галицьких рутенців називали "українцями".

Показовими у плані національної свідомості українського суспільства у той час можуть слугувати спогади полковника Дмитра Вітовського, який під час відвідин одного волинського села спитав його жителів: "Хто ви є?", на що отримав відповідь: "Малороси, місцеві, тутейші". І вже після цього полковник почав присутнім роз'яснювати термін "українець". Олег Павлишин розповів, що військових Галицької армії 1919 року на Поділлі місцеві жителі називали "англічанами".

Основне ж питанням, яке під час війни звучало для українців: чому у часи затишшя по іншу лінію фронту звучали українські пісні? Відповідь на це питання стала основним каталізатором для розгортання визвольного руху за свою державу, який тривав все практично все криваве ХХ століття.

Для збереження пам'яті про Першу світову війну Остап Козак закликав впорядковувати і відновлювати могили її учасників: "Для цього не обов'язково, щоб у могилі біля вашого села спочивав хтось із ваших рідних – можливо, десь далеко, хтось так само подбає про могилу, у якій все ж таки він похований".

Про це повідомили в прес-службі Львівської обласної організації ВО "Свобода"

Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ .

Попередня новина:

Наступна новина:

У Львівській області "Австро-угорська армія не жаліла металу, російська – людей", – історики про Першу світову війну

КОМЕНТАРІ

Сьогодні читають

Новини партнерів