Двадцятигодинна подорож в таку спеку могла здаватися нескінченною, якби не моя сусідка пані Ольга, яка поверталася до Джанкою. Вона їхала з Луцька, де мешкають її доньки, котрі стали біженцями після російської окупації. Тонкості життя в «оновленому Криму» пані Ольга прокоментувала доволі критично: «З приходом России в Крым пришёл алкоголизм, после референдума в деревнях закончились запасы самогона».
Жити їй стало набагато важче, референдум розділив сім’ю: доньки виїхали на захід України, чоловік, який є прихильником Російської Федерації брав активну участь у проросійських виступах. Найбільший парадокс останніх місяців життя пані Ольга вбачає в тому, що кримчани опинилися між двох адміністративних «вогнів», адже для того, щоб продати своїй будинок, вона мусить оформити необхідні документи і в «Росреестре» та кадастровій палаті в Сімферополі, а також в Херсоні, до якого на час тимчасової окупації Криму виїхали державні структури України. В іншому випадку продаж нерухомості не буде вважатися дійсним.
Рідний їй Джанкой став мілітарним містом, тисячі російських військових дислокуються на території частин міста, колони з БТРів на центральних вулицям міста стали сірою буденністю. Пані Ольга обурюється, що у місті зосереджується велика кількість чеченців, котрих за чутками росіяни переправляють на Схід України. Цинічні міщани використовують цю ситуацію для наживи, в той час коли російські військові бочками продають соляру цивільним (за ціною 8 грн за літру палива), ці ж цивільні возять домашні продукти під стіни частини і налагодили там дрібну торгівлю. Незважаючи на мої побоювання, кордон я пересік надзвичайно спокійно. Єдине, коли російський прикордонник побачив в моєму паспорті львівську прописку, запитав про ціль поїздки. Відповідь: «На море», його цілком влаштувала.
Щодо кордону пані Ольга мала свій досвід. Правда негативно відізвалася вона про українських прикордонників у Херсоні. Молодий прикордонник, за її словами, вимагав в неї численні незрозумілі документи на два ящика фруктів з її саду, які вона везла своїм дітям. На вимогу покинути вагон, п. Ольга відповіла: «Я еду с Украины и в Украину, и я ничего не нарушала, по этому я попаду туда, куда собралась».
Крим зустрів численними триколорами Російської Федерації, такої кількості державних стягів я навіть не бачив в Москві. Найбільш огидно було спостерігати на те, як на автівках з українськими номерами на передній панелі красувалися прапори РФ, така ж ситуація з численними приватними будинками. «Ну ничего, потом украинская армия будет знать куда бомбить» – жартувала щодо ситуацію з прапорами моя сусідка.
Вийшла пані Ольга в Джанкої, сказавши на прощання мені: «Ты главное не ори здесь: Крым – это Украина. Ты хороший мальчишка, хотела что бы ты домой вернулся». Після Джанкоя вже був довгоочікуваний Сімферополь. Покинувши вагон потяга я зрозумів, що ситуація з пасажиропотоком в усьому потязі така як і у вагоні, всі пасажири потяга могли з вміститися максимум у два простих плацкартних вагона. На виході з вокзалу мене зустріли численні білборди з написами «Крымчане вместе с Россией» та колоссальна кількість передвиборної реклами, найбільша частина з якої належить проладній партії «Единая Россия».
Бажання місцевих водіїв нажитися на лінивих та розгублених туристах, котрі щойно вийшли з вокзалу – це напевно не зміниться при будь-якій владі. Персональне таксі до Євпаторії мені обійшлось у дві тисячі російських рублів (650 гривень). Я вирішив пройтися трішки далі, до автовокзалу, де і знайшов регулярні автобусні перевезення. Година духоти з двома десятками відпочиваючих і я в бажаній Євпаторії, і лише за 25 гривень. В передмісті Євпаторії маса не зайнятих будинків, власники будинків намагаються заохочувати не численних туристів усім, чим можуть, навіть пропонують у вартість оренди кімнати і власний автомобіль, завдяки якому можна поїхати на більш віддалені пляжі. День закінчився походом до магазину, в якому розрахувавшись я відповів: «Дякую». Дівчина, котра стояла позаду мене доволі цікаво сприйняла моє «дякую», здивовано усміхнувшись та провівши поглядом мене до виходу. Відпочивати по-новому?
Чи змінився рівень відпочинку в звичайному приморському місці? Більше ні, ніж так. Зупинившись в невеличкому приморському містечку Заозерне, що знаходиться біля Євпаторії, легко зрозуміти, що місцеві мають проблеми з заселенням власних осель відпочиваючими. Чи не на кожному будинку оголошення про оренду приміщення.
Доки я дійшов до місця свого проживання до мене підійшло декілька людей з різними пропозиціями щодо відпочинку. Можна зіграти роль вибагливого туриста заради того, щоб виторгувати найбільш приємний для себе варіант. Для прикладу, кімнатка з власною кухнею плюс ванна і це все з хорошим ремонтом приїжджій сім’ї обійдеться у близько 500 грн за добу. Власне, цінова політика не сильно змінилася, найдешевше, що вдалося знайти мені це – 100 грн за ліжко-місце. Як і в місті (мається на увазі Євпаторія), так і невеличких селищах біля нього людей справді мало. Не скажу, що пляжі пустують, але відпочиваючих небагато.
Типові пляжні «бізнесмени», котрі надають розважальні послуги зі справді щирим сумом, кажуть, що зараз на пляжах не більше як 30% туристів, порівняно з минулим роком, та й серед них половина біженці, котрі не мають грошей. «Так пускай вводять они эти санкции, Россия еще всем покажет, вот увидите против, кого они еще обернуться» – ось такі діалоги можна почути на пляжах та поза ними.
На мої запитання про настрої щодо ситуації в країні мені різко відповідають: «Ваша Украина еще станет на колени перед Россией». Певно такі різкі слова я отримав через футболку львівського університету ім. Франка. «А ви не громадяни України? Прожили тут все життя, а тепер гордо носитеся з російським стягом» – ці мої слова викликали неймовірну хвилю агресії і я вирішив закінчити розмову з пенсіонером секти «путіністів».
Фото з пляжів я зробив в найбільш піковий час відвідувань, 11-12 година. Як зазначив продавець з кіоску біля пляжу: «С часа дня пусто абсолютно, товар просто стоит на полках». Та незважаючи на малий потік туристів, ціни на кримських пляжах на краще не змінилися, навіть навпаки – піднялися. Найпростіший комплексний обід обійдеться вам десь у 100 грн. І це простеньке набережне кафе.
Проте треба відзначити, що змінився рівень обслуговування – тепер у Криму справді цінять туриста і належно до нього ставляться. В той час, коли два роки тому це була рідкість, тепер зважаючи на малу кількість людей, з кожного намагаються витягнути більше коштів, і метод люб’язності стає один із головних.
Біженців зі Сходу справді багато, вони не говіркі, кажуть, що вдячні кримчанам за притулок, про життя в зоні АТО, і особливо про українську владу говорити відмовляються. На пляжах Криму біженці поводяться скромно та стримано. У той час, коли відпочиваючі з Росії поводяться тут як господарі. Декілька пляшок холодного пивка та парочка жирних чебуреків – невід’ємний атрибут туриста, у якого лозунг відпочинку: «Крим няш». Проте і російських туристів не так багато.
Крим, літо 2014. Фото: Андрій Ткачук
З ними спілкуватися найважче, слід визнати російська пропаганда працює професійно. Наші розмови з ними навряд чи можна назвати змістовними: для них він цар та месія, а для мене – х…ло. Найбільш адекватним з них виявився Михайло із Москви, котрий відпочивав з родиною. Його непересічну стриманість оцінив пізніше – Михайло є вихідцем з України. Хоча і його позиція є проросійською та з ним нам вдалося виважено поспілкуватися про ситуацію на Сході України. Він вважає, що війну в Україні розпочали Штати задля того, щоб поставити там вишки для видобутку сланцевого газу. Малу кількість туристів з Росії Михайло пояснив тим, що зараз до Криму важко добратися. Через Україну потягом чи авто ніхто їхати не хоче, а на пором через Керченську протоку надзвичайно велика черга, часто потрібно чекати і сорок годин. Михайло з сім’єю прилетіли літаком до Сімферополя та це не всім по-кишені. Квитки в дві сторони обійшлися йому в 10 000 гривень.
Андрій Ткачук, для
Далі буде…
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Чернігівська область: на ...
Наступна новина: Міський голова Микола ...
Преимущества восстановления после COVID-19 в санатории «Золотой берег»
Як обрати ідеальний крем під очі?
Облачный майнинг стал проще: инновационный способ MAR Mining увеличить криптовалютное богатство
Почему стоит взять кредит без поручителей?
Зачем нужно знать прогноз погоды заранее?
Визначні місця Львова: ТОП-5