Про це у своїй рецензії на роман Богдана Кушніра «Помста оперативника розвідки» пише поет, критик, літературознавець, перекладач Олександр Астаф’єв.
Критик зазначає, що нема вже олімпійських ігор, які у греків були символом єдності міст-держав і ми вже забули про концепцію олімпійського перемир’я – ексхірію. Тепер підготовка до змагань із багатьох видів спорту стає, по суті, підготовкою до незмірних за масштабами терористичних актів і війн. Театралізовані шоу відкриття «свят» відбуваються за участю бронетранспортерів, танків і авіації. Спортивні стрільбища замінено на стрілянину з автоматів, кулеметів, гранатометів а то й зенітно-ракетних комплексів. Олімпійський вогонь перетворився на справжні пожежі адміністративних споруд, храмів, шкіл, житлових будинків.
В давньогрецькому місті Олімпія, на березі річки Алфей, де раніше відбувалися поховальні ігри на честь Пелона. Схоже на те, що практику поховальних ігор вирішили відродити росіяни як організатори олімпійських ігор.
«Хіба не була Зимова олімпіада у Москві 1980 року увертюрою до війни СРСР із Афганістаном? Хіба не стала Зимова олімпіада у Сочі 2014 року передумовою анексії Криму і терористичних акцій «старшого брата» проти українського уряду і символів нашої влади у Донецькій, Луганській та Одеській областях?», – запитує критик.
Повертаючись до роману Б. Кушніра, Астаф’єв підкреслює, хоча анексія Криму у фабульній системі твору ще не проступає, бо твір вийшов напередодні подій на київському Майдані і ініційованої Росією «нечаєвщини» на південно-східних землях України, роман справді може бути міні-підручником із проблем сучасного тероризму. Які терористичні акти задумано у віварії (Управлінні зовнішньої контррозвідки Росії), яку мету ці агресивні задуми переслідують і які тенденцію породжують, до яких нових методів режисери терору вдаються, – про все це читач дізнається із сторінок роману.
Всі герої роману причетні до певного простору – географічного, соціального, культурного. На запитання «коли?» і «де?» слід відповісти, що події відбуваються у період підготовки до Зимової олімпіади у Сочі 2014 року. Події у «Помсті оперативника розвідки» відбуваються у так званому «просторі пригод», де географічні координати часто можуть змінюватися (Сочі, Київ, Москва, Одеса, Сибір, Алтайський край, Бійськ, Брюссель). Опозиція «рідна земля – чужина» ніби нейтралізована, бо змальовано контакти різних держав і культур, процеси, що відбуваються в усьому світі. Тут помітне прагнення автора до всезагальності й універсальності, можливо, щоб не стільки відтворити місцевий колорит та екзотичні країни, скільки осмислити трагізм сучасної історії, передбачити майбутнє, спробувати з’ясувати, до чого можуть призвести сучасні тенденції розвитку тероризму, як вони можуть вплинути на майбутнє суспільства.
Cюжет роману можна трактувати як інваріант екзотичного ландшафту пригодницької літератури. Надто багато в ньому незвичайних подій, небезпек, убивств, карколомних авантюр, – зазначає Астаф’єв.
«Кожен із героїв роману є суб’єктом конфліктної ситуації (колізії), вони випромінюють висхідну суперечність роману стосовно благих намірів штаб-квартири російської розвідки створити довкола Росії пояс «стабільності і добросусідства», а насправді ж, як показує практика штаб-квартири, вони поширюють нестабільність і тероризм в європейському регіоні», – йдеться у рецензії.
Критик пише, що «старший брат» постає у романі дволиким Янусом: з одного боку, він прагне створити «пояс добросусідства й миролюбності», а з іншого – демонструє свою імперську суть, бореться за свої геополітичні інтереси, переділ територій і ринків збуту, джерел сировини, ширить тероризм і мілітаризм. Насправді йому наплювати на мирне співіснування держав, він із зневагою ставиться до суверенітету і територіальної недоторканності країн-сусідів, втручається у їх внутрішні справи, веде політику насильства.
Своїм романом Богдан Кушнір ще раз нагадує, зазначає Астаф’єв, про трагічний парадокс історії: разом із Небесною сотнею ми поховали романтичну віру в те, що можна якимись парламентськими чи констутиційними засобами навести лад у своїй країні.
«Виховані на класичній літературі, де в словниках та енциклопедіях ХІХ і першої половини ХХ ст. навіть не було терміну «тероризм», на новому історичному перехресті ми знову зіткнулися з нашим «старшим братом», який так і не перетравив досвіду нечаєвщини і «червоних бригад» і практикує на нашій території війну, практику хаосу, насилля і «профілактичні» вбивства, озлоблення. Цей диявольський експорт, несумісний за масштабами, стає глобальною проблемою безпеки людства, бо демонструє воєнну руїну, ядерно-радіаційну загрозу, екологічну кризу, розгул криміналу. Такі провокаційні виклики стоять перед Україною і вони рельєфно окреслені у творі», – йдеться у рецензії.
Повний текст рецензії можна прочитати тут.
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: У Рівненській області під ...
Наступна новина: У Львові водій іномарки ...
Хирургия в частной клинике: экспертное лечение и забота о вашем здоровье
Як правильно сервірувати стіл до сніданку?
Переваги смужок для депіляції
Як столи для барів і кафе здатні вплинути на дизайн закладів?
Переваги оцінки впливу на довкілля в Україні (ОВД)