Трансфери як комічно-суспільне футбольне явище

Трансфери як комічно-суспільне футбольне явище

11.08.14 08:08 0 800
Поширеною є думка, що футбол - забавка мільйонерів. Тут як не вдавайся до вершин красномовності, чи навичок переконання за допомогою гіпнозу а-ля Кашпіровський, а сперечатись із цією тезою складно. Великі успіхи коштують великих грошей, задля наочності цього твердження погляньмо на свіжий клубний рейтинг УЄФА. "Реал", "Барселона", "Баварія", "Челсі" - важковаговики європейського футболу, ці клуби не тільки очолюють світову когорту, а й суттєво вирізняються своїми фінансовими можливостями. Виключення - португальська "Бенфіка", що займає п'ятий щабель. Цей клуб, якщо і володіє чималими статками, то навряд чи щорічно витрачатиме десятки мільйонів євро для підсилення складу. Лісабонці відносяться до числа футбольних теплиць - команд, які виховують молодих талановитих футболістів, та заробляють на їхньому продажу до топ-клубів. важко уявити футбол без вже традиційних багатомільйонних трансферних кампаній. Чутки стосовно переходу того, чи іншого гравця - немов класично-якісний латиноамериканський серіал для домогосподарок. Вболівальники ласо обговорюють мильні перипетії футбольного двору. Чи можете ви уявити Ібрагімовіча ще в "Мальме", Роналду у складі "Спортінга", Бейла в "Саутгемптоні", чи Роббена в "Гронінгені"? Зараз це схоже на марення під час білої гарячки, а хтозна яким був би футбол, якби у 1892 році родоначальники цієї гри, англійці, не придумали цікаве нововведення.

В тогорічному фіналі Кубка Англії "Астон Вілла" поступилась "Вест Бромвічу". Головними дійовими особами того матчу були Джон Рейнольдс і Віллі Гровз - гравці останніх. Керівництво "вілланів" довго метикувало над тим, як можна покращити виступи і відповідно результати своєї команди, але розуміло, що вище голови з цими ж гравцями не стрибнеш. В підсумку було прийнято рішення вдатись до нечуваного на той час кроку - викупити футболістів іншої команди. Таким чином Рейнольдс і Гровз перейшли до "Астон Вілли" за 140 фунтів. Цікаво, що вже через три роки ці ж команди знову зустрілись в фіналі кубка і цього разу "віллани" повернули боржок, а героєм матчу став Джон Рейнольдс - екс-футболіст "Вест Бромвіча".

Після цього й інші клуби підхопили моду на підписання футболістів команд-суперниць. Щоправда перші трансфери нагадували швидше безпосередній бартер, на відміну від шніх, де всім керують футбольні агенти. До речі, саме останні не рідко стають яблуком розбрату між клубами і гравцями. Взагалі агентська павутина швидше нагадує середньостатистичну сицилійську мафіозну структуру. Оскільки футболісти є пішаками в руках агентів, без згоди яких жоден трансфер є майже неможливим. Тому якщо перехід гравця коштував, наприклад, 50 мільйонів, то це зовсім не означає, що інший клуб отримає таку ж суму. Проблема в тому, що в деяких країнах футбольні угоди підлягають оподаткуванню, ну і звісно ж не варто забувати про, так звані, агентські відкати. Таким чином із тих 50 мільйонів, мінімум 5 витрачається на обслуговування трансферу.

Та до подібних явищ вже всі встигли призвичаїтись, але біда приходить тоді, коли агенти намагаються заробити на маніпуляціях своїми підопічними. Не потрібно верстати сотні кілометрів задля пошуку прикладів подібних явищ, оскільки такі ситуації траплялись просто на наших очах і відносно нещодавно. Знаменита "шахтарська" шістка легіонерів цього літа опинилась в бігах саме після психологічного тренінгу їхнього футбольного поводиря. Мовляв, агент зібрав за круглим столом гравців, і почав їх схиляти до втечі із розташування клубу, посилаючись на нестабільну політичну ситуацію в Україні. І взагалі складається враження, що чи на найбільше в Європі від агентського свавілля страждав саме донецький "Шахтар".

Всі пам'ятаємо епопеї із Матузалемом та Ілсіньо. Останній через декілька років перепросив у керівництва і після поневірянь батьківщиною знову захищає кольори "гірників". А от Мату на відміну від свого співвітчизника до Донецька повертатись не має наміру, та і навряд чи його там хтось чекає. А подальша кар'єра у автора одного з кращих голів сторіччя не склалась. Навколо футбольні судові справи не давали йому сповна зосередитись на футболі, тому зустрічає ігрову старість бразилець в складі італійської "Болоньї". Щоправда надто дорогою ціною даються такі егоїстичні замашки футбольних функціонерів. Адже в цій ситуації страждають всі: клуби втрачають важливих гравців і втягуються в судову тяганину, яка призводить до того, що сам футболіст не отримує трансферного листа і залишається поза грою на невизначений час. Справедливості заради слід відзначити, що далеко не завжди футболісти ведуться на провокації і погоджуються змінити шило на мило, та й порядних агентів також немало. А корисливі люди, які задля власного збагачення готові поставити під ризик кар'єру іншого, мабуть, є всюди, на щастя таких доволі мало.

Повертаючись до еволюційного шляху трансферів, варто відзначити винахідливість футбольних керівників. Бувають ситуації, коли з коштами проблеми, а підписати футболіста життєво необхідно, доводиться шукати альтернативні варіанти. Віталій Кварцяний в таких випадках використовує славнозвісні "вагони картоплі". В кожному жарті є доля правди, і цей випадок - не виключення. А долею правди тут є той факт, що в чемпіонаті Коста-Ріки клуб "Пума" за перехід Роджера Фальяса до команди "Універсидад де Коста-Ріка" отримав 50 футбольних м'ячів. А ми нарікаємо, що деталі трансферів більшості українських клубів залишаються за сімома замками. Можливо, це не так і погано, краще ми будемо тихенько посміюватись над представниками центральної Америки, ніж вони над нами, коли дізнаються всеосяжність української винахідливості.

Легендарний англійський нападник і один з кращих бомбардирів "Арсеналу" Іан Райт, як і годиться великому гравцю, розпочинав із самих низин. Його перший трансфер із "Грінвіч Боро" до "Кристал Пелес" обійшовся останнім в набір тренувальних гир. В тій же Англії відбувся ще один цікавий перехід. "Манчестер Юнайтед" в далекому 1927 році придбав півзахисника Х'ю Макленахана за три холодильники, які були наповнені морозивом. Та першість в хіт-параді найепатажніших угод можна сміливо віддати румунам. Трансфер Маріуша Чоари із "УТ Арад" до "Регала" коштував 20 кілограмів сосисок. Щоправда подальша кар'єра футболіста, м'яко кажучи, не склалась, оскільки такий трансфер дуже образив Маріуша і через постійні глузування він залишив свою нову команду і зав'язав із футболом. Навряд чи така трансферна вартість спонукала б впевненій грі, та вірі у власні сили. А щоб позбутись насмішок Чоара був вимушений емігрувати до Іспанії.

Звичайно, можна дорікати, що такі випадки поодинокі, відбуваються переважно в екзотичних чемпіонатах, та і було це в часи, коли для освітлення використовували гасові лампи. Але курйози трапляються і в епоху технологічного прогресу. Так, лише рік тому всі рекорди побили представники іспанської Ла-Ліги. "Бетис" придбав Седріка Мабваті із "Нумансії" за 1 євро і 20 центів, саме таку суму складала клаусула на гравця. Справа в тому, що Мабваті переходив до "Нумансії" в останні години трансферного вікна, і щоб встигнути заявити футболіста папери укладались поспіхом. Вочевидь, саме в цій метушні ніхто і не помітив опечатки в контракті, чим люб'язно скористався "Бетис".

Ці випадки лише підтверджують твердження про те, що дрібниць у футболі не буває, а для того щоб підписати гравця не завжди потрібні десятки мільйонів доларів, іноді навіть долари не потрібні. І хоч така річ як футбольні трансфери - справа масштабна і вимагає суттєвої скурпульозності та передбачає в'язку тяганину із документацією, все ж відшукати тут комічні, а подекуди навіть абсурдні випадки цілком можливо.

Олександр Новак

Джерело: Сім’я і Дім
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Наступна новина: Екс-тренер Барселони ...

КОМЕНТАРІ