Свободівця обурила байдужість окремих місцевих чиновників, які не захотіли належним чином відреагували на те, що волинські хлопці протягом тривалого часу перебувають у вкрай скрутній ситуації, просячи про допомогу. Керівник саперного підрозділу, підполковник-десантник Збройних Cил України Вадим Дорофєєнко, зокрема просив привезти бронежилети, спецодяг та амуніцію.
"Звернувся в сектор оборонної роботи облдержадміністрації, де мені відповіли, що я, мовляв, не тим займаюсь. Це мене обурило, бо вважаю, що найперше, що зараз повинен робити кожен чиновник, – це рятувати життя наших військових у зоні АТО. Хто цього не робить або вважає, що це не та справа, якою треба займатись, так чи так стає причетний до смертей наших бійців, які там гинуть. Адже якби ті, кому належить, відреагували вчасно, багатьох смертей могло б і не бути", – вважає Микола Собуцький.
Микола Собуцький з кількома активістами вирішили брати справу в свої руки, і почали шукати амуніцію для військових. Вдалося закупити бронежилети, велику кількість продуктів, одяг, каремати. Зі слів Миколи Тихоновича, в цій справі найбільше посприяли активісти обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану, обласної ветеринарної служби, представники самооборони Волині, громадські активісти та інші небайдужі громадяни.
Приємно здивували під час подорожі деякі знайомства в Києві. Так, місцева художниця Світлана всі кошти від продажу власних картин віддає на закупівлю найнеобхіднішого для наших військових, а її друг Денис навіть продав трикімнатну квартиру, аби придбати для загону "Відродження" вкрай необхідну бійцям професійну оптику, яка коштує сотні тисяч гривень.
"Купив і передав через нас у конкретну частину, яка того потребувала. Сам же став винаймати житло. І це не державні структури цим займаються, а громадські інституції. Вони самі вишукують, аналізують. А коли ми зустрілися з керівництвом загону, то їх найбільше тішили не наші продукти, не медикаменти, а ця оптика й інші засоби захисту. Бійці постійно повторювали, що якби вони мали її кількома днями раніше, то не було би стільки жертв", – із жалем розповідає Микола Тихонович.
Свободівець стверджує, що те пекло, яке пережили сапери загону Вадима Дорофєєнка, не вкладається в людській уяві: "На квадратному метрі сплавлено все, навіть броня. Це уявіть, яка температура, якщо бронь плавиться! Як можна було людям вижити? В тому сплаві гільзи, осколки, чого там тільки нема… Ми шматок того квадратного метра привезли сюди, на Волинь, для музею в Ковелі. Щоб усі побачили, чим бомблять і що залишається після бомбардування. Аж земля вигорає…"
В Слов'янську та Краматорську, де перебували волиняни, досі неспокійно. Зі слів свободівця, звільнити тут населені пункти замало, оскільки все навкруги заміноване.
"Терористі, відходячи, все заміновують – узбіччя траси, поля, дитячі заклади, школи тощо. Залишають кулькові ручки та дитячі іграшки замінованими. Привезли на Волинь гарну вазу з-під квітів, яка начинена вибухівкою з детонатором і до якої прив'язана "колорадська стрічка". Сапер розмінував її, і ми спеціяльно привезли, аби показати волинській громаді. Це нелюди, якщо вони приготували такі подарунки нам і нашим дітям", – ділиться враженнями депутат обласної ради від ВО "Свобода".
Заступник голови Волинської облдержадміністрації каже, що в них із командирами відбулася конкретна розмова й щодо самого бойового підрозділу. Її суть він не може розголошувати, але працювати з цією частиною буде й надалі. Наразі ж очікує, коли нарешті буде задоволена його заява про звільнення із займаної посади. Далі, каже, збирається на фронт, хоче поповнити лави Збройних Сил України.
"Збираюся пройти комісію і бути призваним саме в цей підрозділ, адже я офіцер десантних військ. А це якраз десантна частина. Хоча, звісно, останнє слово за моїм керівництвом, нехай воно ухвалює остаточне рішення, де я більше потрібний – тут чи там", – додає свободівець.
Звільнені міста потребують психологічної роботи з місцевим населенням. "Мало звільнити місто, з його мешканцями слід працювати. Хотів би звернутися до політичних партій і громадських організацій: збирайте делегації, і давайте там разом працювати. Як каже мій син Микола, "сепаратизм – у головах". Треба ці міста не просто звільнити від терористів, треба їхати туди і несті нашу культуру, традиції, нашу історію. Треба з людьми працювати. Слов'янськ звільнили раніше, як Краматорськ. Ми зранку їхали: одну картину бачили, а по обіді – вже державні прапори на держустановах, молодь вишкрібає від угару мості, фарбує їх у жовто-синій кольори. Їх необхідно підтримати. Не стільки матеріяльно, скільки духовно. Буде й там жити Україна, буде й там процвітати, адже ми – єдина велика соборна Українська держава", – упевнений Микола Собуцький.
Про це повідомили в прес-службі Волинської обласної організації ВО "Свобода"
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: На рахунки Міністерства ...
Наступна новина: У Львівській області юрій ...
Зачем заказывать печать визиток у профессионалов?
Найти честного адвоката в Киеве: основы и советы
Що цікавого в iPhone 16?
Переваги охоронної компанії в Києві