«Ми приїхали зустріти наших земляків, які повертаються із зони бойових дій, і бажаємо країні миру, добра, процвітання. Українці – мирний народ, і зі зброєю ми ні до кого не йшли, – каже житель одного з сіл Брусилівщини Андрій Майструк. – Привітати земляків вважаю своїм обов’язком – це те, що наразі я можу зробити».
Бажає миру всім на землі і дякує Богу, що хлопці повертаються живими, і Олена Киселя з с. Високого Брусилівського району, яка за власним бажанням разом із чоловіком і донькою приїхала підтримати героїв.
«Скільки дітей гине на сході, – зітхає жінка. – Неможливо без болю і сліз дивитися новини. Понад усе на світі бажаю припинення бойових дій. Хай українці більше ніколи не знають жахіть війни».
Наші воїни, всі з 30-ї окремої механізованої бригади міста Новограда-Волинського, приїхали двома автобусами. Не очікували, що вночі на трасі їх чекатимуть. Дівчата в українських костюмах піднесли хліб-сіль, сказали гарні слова. Почали спілкуватися.
«Спочатку ми перебували під м. Щастя Харківської області, потім перейшли на південь Луганщини, – розповідає молодший сержант Андрій Десятка. – В районі селища Червона Поляна почався наступ російських вояків. Воювати не було чим: у результаті обстрілів бойова техніка вийшла з ладу, і щоб вона не потрапила до рук супротивника, ми змушені були підірвати її».
Побратим Андрія додає: «Бачили все. Нас обстрілювали танки, „гради“, „смерчі“ – всі новітні види озброєння. Захоплювали російських військових у полон – міняли їх на наших хлопців. Останні дні були надскладними. На нас наступали з трьох боків – з Красного Луча, Антрацита і Луганська. Відступали, виходили через села, – вважаємо, що дивом врятувалися. Техніку, боєприпаси, які змогли з собою вивезти, здали в Балаклії (місто на Харківщині)».
Своїми думками з приводу побаченого і почутого з журналістами поділився кандидат на посаду заступника голови облдержадміністрації Ярослав Лагута, котрий теж зустрічав житомирських воїнів.
« додому повернулися 70 хлопців. Узагалі ротація військових проходить постійно. Так, близько 100 військовослужбовців із 30-ї бригади на День незалежності приїздили додому і повернулися в зону бойових дій», – каже посадовець.
«Хлопці потребують насамперед психологічної допомоги. Соціальні служби готові прийняти цих людей, проводиться спілкування з їхніми родинами, – зазначає Ярослав Лагута. – Воїни виснажені не так фізично, як психологічно, і цієї допомоги дійсно потребують».
«Те, що зараз відбувається на сході, – не можна назвати АТО, – вважає посадовець. – Терористів там майже немає. Є або відверті найманці, або регулярні війська. Місцеві сепаратисти повтікали і поскладали зброю. Фактично ведеться неоголошена війна».
Ось такі вони, справжні чоловіки, справжні українські герої – засмаглі, у новенькому камуфляжі, страшенно втомлені, спілкуються неохоче, іноді посміхаються і більше всього на світі бажають повернутися додому, побачити рідних. А що далі? Кажуть, поки що над цим не замислювалися, але, якщо потрібно, повернуться назад.
Про це повідомили у Житомирській ОДА
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Помер Донатас Баніоніс
Наступна новина: В Івано-Франківській ...