— Хотів особисто переконатися у яких умовах живуть мої працівники, чи вистачає їм харчування, чи справляються з поставленими завданнями. Сидячи у кабінеті на відстані, цього неможливо зробити, тому і намагаюся кожну ротацію проводити особисто, адже я несу відповідальність за кожного з них, — говорить Дмитро Володимирович.
Зустріч колег була теплою. Ті, хто щойно приїхав з дому, розповідали про новини з малої Батьківщини, а ті, які уже місяць несли службу у небезпечній зоні, ділилися особливостями служби та хитрощами виживання.
На завершення короткої зустрічі бійці спільними зусиллями накрили нехитрий обідній стіл. Ділилися, хто чим мав. Хтось ніс шматок купленої в магазині ковбаси, а хтось — привезеними з дому домашніми стравами.
Працівник ДАІ з Шепетівки Сергій Шимчук несе службу в зоні АТО уже вчетверте. Цього разу він залишився в Слов‘янську старшим групи хмельничан. Каже, інакше і бути не може, адже його син уже кілька місяців воює за Україну десь під Луганськом. У такій ситуації соромно батькові сидіти вдома у комфорті, коли рідна дитина ризикує життям у боротьбі за майбутнє країни.
Про своїх підлеглих, які несуть службу у зоні АТО Дмитро Кийов розповідає з особливою гордістю. Адже про них у Слов‘янську відгукуються лише позитивно, причому, як військові, так і колеги з інших областей та місцеві мешканці.
СЗГ УМВС України
в Хмельницькій області
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: У Рівненській області ...
Наступна новина: Тартаківський сольник