З ініціативи Олега Панькевича відбулися слухання підкомітету з нагоди 70-річчя депортації українців із Закерзоння

З ініціативи Олега Панькевича відбулися слухання підкомітету з нагоди 70-річчя депортації українців із Закерзоння

18.09.14 12:36 0 343
16 вересня 2014 року в підкомітеті з питань трудових мігрантів та національно-культурної співпраці Комітету Верховної Ради України з питань европейської інтеграції відбулися слухання "Трагедія українців Закерзоння – злочин комуністичного режиму" (до 70-х роковин початку депортації українців з території Польщі). Ініціював проведення слухань голова підкомітету, народний депутат України від Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олег Панькевич, співорганізатором заходу виступив Український інститут національної пам'яти.

У слуханнях взяли участь народні депутати України, зокрема свободівці Анатолій Вітів, Євген Мельник, Богдан Бенюк, науковці, серед яких доктор історичних наук Володимир Сергійчук, професор Чернівецького національного університету Юрій Макар, кандидат історичних наук, директор Науково-дослідного інституту українознавства МОН Андрій Галайко, директор Українського інституту національної пам'яти Володимир В'ятрович, кандидат історичних наук, заступник директора Українського інституту національної пам'яти Володимир Тиліщак, а також представники громадських організацій "Надсяння", Конгресу українців Холмщини і Підляшшя, "Лемківщина", "Холмщина", "Бойківщина", "Забужжя", об'єднання товариств депортованих українців "Закерзоння", "Любачівщина", "Український Меморіал".

Як зазначив Олег Панькевич, у вересні 2014 року минає 70 років від підписання Угоди між Українською ССР та Польським Комітетом Національного Визволення, яка стала початком масових депортацій українців з їхніх етнічної території, а також поляків з території Західної України. Депортації тривали протягом 1944–1951 рр. і відбувалися із застосуванням методів державного терору, з брутальним порушенням прав людини, цинічним нехтуванням принципів справедливості.

"За роки незалежності Україна, Польща, інші держави та міжнародні організації досі не засудили депортацію українців. Вшанування цих роковин – це нагода заявити про засудження людиноненависницьких практик тоталітарних режимів ХХ століття. Тема депортації українців у 1944–1951 роках і досі належно не висвітлена в інформаційному просторі. В Україні до немає закону, який захищав би права та гідність депортованих, забезпечував збереження для нащадків пам'яти про ті трагічні події. Немає належної міждержавної політики з Республікою Польща щодо збереження культурної спадщини депортованих українців на їхніх історичних землях", – зазначив Олег Панькевич.

Націоналіст повідомив, що разом із колегами – народними депутатами подав до Комітету з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин проєкт Постанови Верховної Ради України про проведення парламентських слухань на тему депортації. Комітет погодився з необхідністю проведення публічного обговорення, проте досі справа не зрушилася з місця. Олег Панькевич також наголосив, що законопроєкт "Про визнання депортованими громадян України, які у 1944–1951 рр. були примусово переселені з території Польської Народної Республіки на територію СССР" було включено до порядку денного сесії Верховної Ради 2 вересня 2014 року.

Як зазначив голова Інституту національної пам'яти Володимир В'ятрович, пам'ять про трагедію депортації збереглася завдяки громадським ініціативам. "Але цих ініціатив недостатньо – ми повинні залучити державу. Ці перші слухання в українському парламенті є неповоротною точкою змін у ставленні держави до теми депортованих", – зазначив він.

Голова Об'єднання товариств депортованих українців "Закерзоння" Володимир Середа зазначив, що тодішню угоду було підписано суб'єктами, які не мали жодного міжнародного статусу, а тим більше права. Зі сторони України – раднарком УССР Микита Хрущов, а з боку Польщі – комітет національного визволення. Він наголосив, що у Львові є ще незавершений пам'ятник депортації, який має добудувати держава.

За словами голови товариства "Холмщина" Миколи Онуфрійчука, прикро, що й досі парламент не дав належної політико-правової оцінки примусовому переселенню етнічних українців з території їхнього прадавнього краю, що досі не ухвалено Закон України, яким було б надано примусово переселеним статус депортованих та передбачено хоча б символічні відшкодування за завдані збитки; що досі не забезпечено сприятливі умови для відвідування депортованими та їхніми нащадками своєї малої батьківщини, роз'єднаних родин, могил предків. "Прикро, що на міждержавному рівні з Польщею не вирішено питання, зокрема щодо безвізового режиму для нас і для наших нащадків, спрощеного порядку перетину українсько-польського кордону, збереження українських ще недоруйнованих кладовищ, щодо передачі православної церкви в Польщі колишнього Холмського собору Різдва Пресвятої Богородиці, де 750 років тому був похований Данило Галицький, а також колишнього Турковицького монастиря", – зазначив Микола Онуфрійчук.

"Республіка Польща, маючи намір стати повноправним членом европейського співтовариства, протягом останніх десятиліть розробила та впровадила національне законодавство, що гарантувало полякам, які були переселені з території Української ССР на територію Польщі, відновлення їхніх майнових прав. Україна теж має піти за цим прикладом. Нам також слід ухвалити національну законодавчу базу щодо повернення державою її боргу депортованим або їхнім нащадкам, і це повинно бути частиною інтеграційних реформ для України", – зазначив голова Київського товариства депортованих українців "Холмщина" імені Михайла Грушевського Степан Романюк.

Фото:https://plus.google.com/u/0/photos/102652274152528116947/albums/6059735935677114161

Про це повідомили в прес-службі Львівської обласної організації ВО "Свобода"
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Попередня новина: В Івано-Франківській ...
Наступна новина: Буковинські міліціонери ...

КОМЕНТАРІ