Після анексії Криму, яка була засуджена у всіх впливових міжнародних організаціях включно з ООН, окупаційна влада півострова зрозуміла, що "власники російських паспортів" у Криму фактично опинились у міжнародній ізоляції: без можливості подорожувати за кордон, без західних інвестицій, без міжнародного авіасполучення (окрім російських рейсів) та судноплавства.
З Криму пішов не лише американський "Макдональдс", але й усі серйозні іноземні банки. окупаційна влада докладає всіх можливих зусиль, щоби задемонструвати світові свою "нормальність". І хоча переважна більшість закордонних політиків не вважають для себе можливим відвідувати Крим, окремі проросійські діячі з Європи все ж навідуються на півострів – щоб підтримувати ілюзію міжнародних контактів та легітимності. З цього приводу я неодноразово звертався до Служби безпеки України, яка вже заборонила в'їзд на територію України деяким з цих осіб (Белі Ковачу з угорського "Йоббіка", Франку Крейелману з бельгійського "Влаамс Беланга" та Мирославу Митрофанову – співголові правління "Русского союза Латвії").
У сьогоднішній ситуації окупанти хапаються за майбутній референдум у Шотландії, намагаючись притягнути за вуха паралелі між європейським плебісцитом та обставинами кримської окупації. Кримінальний авторитет та, одночасно, виконувач обов'язків "Голови Криму" Аксьонов дійшов до того, що зробив дві сенсаційних заяви: 1) "Визнання результатів референдуму про незалежність Шотландії буде означати також визнання кримського референдуму про незалежність" і 2) "У разі визнання референдуму в Шотландії і Крим має бути визнаним ними [країнами ЄС] автоматично, без усіляких питань і без жодних сумнівів". Таке самонавіювання має низку логічних вад.
По-перше, шотландці голосуватимуть не за приєднання до іншої держави, а за державну самостійність. І можна впевнено сказати, що, незалежно від результатів референдуму, їхній уряд був і залишатиметься виразником їхньої волі, а не волі іншої країни, як це відбувається на територіях заморожених Москвою конфліктів і, особливо, щодо анексованого Криму. По-друге, шотландська ініціатива і її легітимність базується на беззаперечному факті існування шотландців як окремого народу, як окремої самобутньої нації з багатовіковою історією. Цей факт є фундаментом легітимності самовизначення шотландського народу. Натомість, та частка росіян, що були на момент референдуму "палкими поборниками" приєднання до Росії, такого підґрунтя не мала. Бо не існує того кримського народу, про який люблять говорити в Росії. Адже, на відміну від шотландців, росіяни завжди мають альтернативу – повернутись на свою етнічну батьківщину. Водночас, такої альтернативи не мають, наприклад, кримські татари в Криму, які і є корінним народом Криму. По-третє, тоді як право Великої Британії дозволяє Шотландії проведення такого референдуму, Стаття 73 Конституції України надає подібне право виключно всеукраїнському референдуму. Я вже не кажу про відсутність списків виборців у Криму напередодні незаконного плебісциту. Зрештою, в Шотландії запеклі дискусії про доцільність створення незалежного державного утворення точаться вже сотні років. А підготовка до референдуму почалася ще восени 2012 року – за обопільної згоди Едінбурґа та Лондона. Більше того, угода про проведення референдуму визначила умови проведення такого голосування. Натомість, у Криму все пройшло швидко, "тихо і спокійно" під наглядом "ввічливих зелених чоловічків".
Чи не є це яскравою демонстрацією відмінності у цивілізованій реалізації суверенного права нації на самовизначення у порівнянні з загарбанням території іншої держави, де інструмент волевиявлення використовується лише для прикриття експансіонізму?
Мене часто дивує, якими "демократами" позиціонують себе Путін та кремлівські маріонетки щодо інших країн включно з Україною, коли йдеться про розчленування або ослаблення інших держав. Завжди звучать голоси про "право на самовизначення", "загрозу насильства щодо національних меншин" тощо. Хотів би звернути увагу, що попри таке захоплене сприйняття прагнень до незалежності за кордоном, у самій Російській Федерації подібні "паради суверенітету" придушують з усією жорстокістю. Достатньо згадати шалену протидію ідеї проведення "Маршу за федералізацію Сибіру" 16 серпня цього року, яку чинив Кремль. Адже доходило навіть до заборон на доступ до новинних українських сайтів з Росії в разі, якщо українські новинарі не відмовляться ретранслювали подібну інформацію. Я вже не кажу про Чечню, де прагнення до суверенітету було свого часу буквально потоплене у крові.
Демонстрація надмірної симпатії до шньої Шотландії з боку російського керівництва виглядає навіть курйозно з огляду на те, що прем'єр-міністр Шотландії Алекс Салмонд пообіцяв, що в разі отримання незалежності Шотландія підтримуватиме європейські санкції проти Москви.
Давно відомо, що точка сидіння визначає точку зору. Але у випадку Росії та "русскомірства" це виглядає особливо цинічним і особливо лицемірним.
Про це повідомили в прес-службі Львівської обласної організації ВО "Свобода"
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Міжрегіональна ...
Наступна новина: У Хмельницькому злодій ...
Зачем заказывать печать визиток у профессионалов?
Найти честного адвоката в Киеве: основы и советы
Що цікавого в iPhone 16?
Переваги охоронної компанії в Києві