Чому його придумали? Все тому, що футбол почав нагадувати тупе закидання м'яча до воріт, де збиралась куча мала – дайте ще. Після введення правила офсайда гравець вважався поза грою, якщо в момент пасу він був попереду м'яча. Тому прохід команди до воріт суперника здійснювався або за допомогою індивідуально сильних футболістів, або методом віяла, як у регбі. Проте футбольні чиновники швидко зрозуміли всю абсурдність та обмеженість такої гри і 1866 року затвердили нове правило.
Відповідно до змін, футболіст вважався в офсайді, якщо в момент передачі перебував ближче до воріт суперника за трьох гравців опонентів (включно з воротарем). Так грали в 1860-ті та 1870-ті, й результат не забарився, адже атакувати стало набагато легше. Тому кількість голів росла, мов на дріжджах. Так було доти, доки захисник «Ньюкасла» Білл Маккрекен не організував систему «штучного офсайда». В тій конструктивній метОді один із оборонців виходив далеко від воріт, створюючи глибину офсайда, а другий страхував, якщо нападники не ловилися в пастку першого. Метод був фактично ідеальний, і з часом захисники інших клубів почали вчитися й собі такому ремеслу. Відповідно забивати знову стало важко.
ПЛАШКА_ВРУБКА
До 1907 року правило офсайда поширювалося на все поле, а не тільки на чужу половину, як зараз. У тому ж році було ухвалено рішення не зараховувати поза грою при введення аута.
У 1925 році всі втомилися дивитися на сотні штучних офсайдів, і футбольна асоціація знову змінила правила гри мільйонів. Тепер нападник вважався поза грою, якщо перебував до воріт ближче двох (а не трьох, як раніше) гравців суперника. Тож практично нівелювався другий захисник, який страхував, й відтоді оборонці діяли на свій страх та ризик, адже за спиною залишався тільки голкіпер.
Відтак кількість забитих голів, принаймні в європейських чемпіонатах, знову зросла майже вдвічі. Пройшло кількадесят років, поки захист заново навчився майстерно використовувати штучний офсайд при новому правилі.
Аж у 1990 році настали чергові зміни. ФІФА та УЕФА дозволили нападнику в момент пасу перебувати на одній лінії з оборонцями. Це дало неабияку перевагу атакувальникам, зважаючи на те, що вони в більшості випадків перебувають у русі лицем до воріт, а захисники – стоячи спиною. Тож завдяки точним передачам та швидкості адресатів гольових епізодів укотре побільшало.
В 2003 році було внесено важливу поправку, за якою гравець, який де-факто перебуває в офсайді, проте не бере активної участі в атаці (не торкається м'яча, не заважає воротарю чи захиснику) не фіксується поза грою, й атака продовжується.
Та попри велику кількість змін та, здавалося б, удосконалень, саме положення поза грою є чи не найскандальнішим приводом для розмов, адже кількість результативних помилок бокових рефері доволі велика. Зауважимо, що до сьогоднішнього дня усі асоціації навідріз відмовляються від відеоповторів. Тож чого чекати надалі? Це, либонь, і самі функціонери не скажуть, адже вони є заручниками видовищності та результативності.
Орест ГОЛІНДЕРСЬКИЙ
Фото: Піппо Індзагі – офсайдмен усіх часів та народів. Стільки, як він, у положення поза грою не залазив ніхто. Однак і забив Філіппо на грані офсайда не одну сотню голів.
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Волинь: за ухилення від ...
Наступна новина: В Чернігівській області ...
Хирургия в частной клинике: экспертное лечение и забота о вашем здоровье
Як правильно сервірувати стіл до сніданку?
Переваги смужок для депіляції
Як столи для барів і кафе здатні вплинути на дизайн закладів?
Переваги оцінки впливу на довкілля в Україні (ОВД)