Про це розповів Лешек Мондзік на зустрічі із львівською публікою.
Лешек Мондзік 45 років тому заснував свій авторський театр. За цей час він придумав власну мову театру, яка не базується на словах, а на образах та звуках. На виставах важливо не те, що ти бачиш, а що відчуваєш завдяки певним звукам та образам, які вимальовує уява.
До такого підходу постановки п’єс митець дійшов, коли займався малюванням.
«Чому я залишив малярство? Не хотів бути сам у процесі творіння, а хотів мати свідка процесу своєї творчості. Коли я працював над черговою роботою, то був сам. Натомість у театрі є особи, які слідкують за процесом «малювання». Не хочу бути наодинці з тим, що роблю. Хочу з ним швидко поділитись», – розповів Лешек Мондзік.
Польський режисер вважає, що важливо дати волю фантазії, показавши глядачу під час вистави певний образ. Якщо відразу відкрити усе, то зникає інтерес до постановки, і вона стає нецікавою.
Спектаклі художника відбуваються у цілковитій темряві, однак певні образи та герої на сцені завдяки світлу з’являються.
«Темнота не може існувати без світла. Світло є другим важливим елементом театру. У мене світло не технічне. Це певна містерія, святість у моєму театрі. Я не освітлюю сцену, а засвічую певні об’єкти», – зазначив Лешек Мондзік.
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: У Волинській області ...
Наступна новина: На Тернопіллі ...