Про це інформує власний кореспондент .
Цей день, знаковий для давнього роду, розпочався з презентації книги «Нарис історії роду Батрух», котра відбулась у Львові.
Далі організатори зустрічі, троє братів Батрух – Андрій, Богдан і Стефан, попрямували до Жовкви, де збиралися представники роду з України і Польщі. Давнє королівське місто не дарма було обране для родинного свята – саме на терени району переселились немало земляків з рідного с. Кінське (зараз Підкарпатське воєводство, Польща).
Отець митрат Стефан Батрух. Фото: ZIK
Захід розпочався з божественної літургії у ц. Святої Трійці (УГКЦ), яку відслужили місцевий парох о. Василь та один з братів – о. митрат Стефан з Любліна. Саме він і задав святу величності та торжественності. Слова, сказані ним під час проповіді, відгукнулися в серцях кожного з присутніх: «Як давнім та цікавим є цей храм (а йдеться про дерев’яну церкву, яка у 2013 році була внесена у перелік світової культурної спадщини ЮНЕСКО), таким же є один зі звичайних українських родів. Як ми бачимо удари історії та спогади про тоталітарне минуле на стінах святині – такі ж рани видно і на родинному дереві Батрухів. Наш рід є невід’ємним від історії України, тому його і не оминули усі трагічні її сторінки. Але він не зник, не розчинився, тому що мав гідність і національну пам’ять.»
Його слова перегукнулись зі сказаним його братом трохи раніше: «У палаці Любомирських у Львові на Ринку ми бачимо портрети представників цього роду. Чи вони заслуговували такої великої уваги? Просто їх нащадки пам’ятали про них і зберігали цю згадку. Такої ж честі достойні і наші предки і кожного з Вас також. Якщо ми будемо культивувати пам’ять про них, тоді будемо не гіршими від Любомирських».
Сама літургія, на якій були присутні більше 30 представників роду Батрухів була і звичною і незвичною водночас. Здавалося б знайомі молитви, обряд, але водночас і щось особливе. Це найбільше було помітно по реакції звичайних жовківчан, які навідались до храму у трохи нетиповий час. Вони не розуміли, з якої нагода служба, але бачили поєднаних спільним духом, піднесених і веселих учасників дійства. Цю особливість вони зрозуміли, коли слово взяв їхній парох о. Василь: «Коли я висвятився і пішов на перший прихід у с. Візенберг, то там був Батрух, коли перейшов у с. Сопошин – там також жив Батрух, тепер я у Жовкві – і тут Батрухи, якось навідався до Любліна і там нас прийняв отець Стефан Батрух. Тільки тепер я зрозумів, що то все велика родина і то все добрі люди…».
Його версія підтвердилась, коли святочна громада вийшла на подвір’я церкви. Відразу всі зібрались навколо братів, які скликали їх сюди, і почали жваву розмову, ніби давно знайомі, ніби їх не розділяють трагедії, кілометри і роки. «А то на фотографії стрийко…», «А я пам’ятаю, що у тому селі жив Батрух…» – «І я пам’ятаю, а батько у нього був…».
Розмови не вщухали і у салонах авт, якими «місцеві» Батрухи везли родину до якогось гостинного помешкання.
На все це з задоволеною посмішкою споглядав Андрій Батрух, автор «Нарису…», розмірковуючи над тим, чи то його 15-літня праця над книгою дала такі плоди, чи може, просто, вдалося відкрити у кожного з присутніх код роду і пам’яті про предків. Новости
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Волинянина затримали з ...
Наступна новина: В Закарпатській області суд ...
Преимущества быстрых займов на карту онлайн
Український бренд дизайнерського одягу CAT ORANGE
Talvi Ukraine объявляет грандиозные скидки на Black Friday
Коли потрібна термінова консультація педіатра?
Услуга "Семейный водитель": Ваше спокойствие и безопасность ваших детей