Як наслідок – Волинь втратила талановитого журналіста, але набула перспективного політичного лідера. За цей час він встиг отримати ще дві вищі освіти, закінчити аспірантуру. Тепер уже не Сашко, а Олександр Веніамінович Пирожик – відома у краї людина: перший заступник голови обласної ради, заступник голови обласного осередку ВО "Свобода", а тепер ще й кандидат у народні депутати на виборчому окрузі № 22 у Луцьку.
Кажуть: хочеш випробувати людину – дай їй владу. Поки випробування цією спокусою він витримує. Тому і в цій відвертій розмові з Олександром уникли зайвого офіціозу, а намагалися торкатися тем, які болять не лише йому, а всім українцям.
— Не можу не запитати, дивлячись на твою чудову нову вишиванку. Ти, напевне, перший і поки єдиний держслужбовець у стінах волинського "білого дому", який ходить на роботу не в краватці. Хоча ще зовсім недавно сумнозвісний українофоб Колєсніченко з компанією хотіли взагалі заборонити приходити у Верховну Раду і в держустанови у національному вбранні. Що для тебе означає вишиванка? Напевно ж, це не просто данина моді?
— Звичайно, що ні. Щодо Колєсніченка, то цей "таваріщ" хотів заборонити не лише вишиванки, а й все, що нагадувало Україну. Для мене вишиванка підкреслює стан душі. І так завжди в українців було. До пісні наші пращури одягали вишиті сорочки, на свята. Все почалося з першої сорочки, яку подарували мені на ювілей мама з сестричками. Після того на всі великі свята почав її одягати. Другу сорочку, з синьо-блакитною вишивкою, подарувала баба Аня, галичанка літнього віку, дуже набожна людина. Я квартирував у неї в Брюховичах, коли вчився у Львівському регіональному інституті Академії державного будівництва та приїздив на сесії. Коли закінчував інститут, вона сказала, що хоче подарувати мені вишиванку, щоб одягав її, як ітиму далі по життю. Вона була переконана в цьому і все повторювала, що не бачила жодного студента, який би цілими ночами не спав, а вчився, бо наука ще згодиться…
— Як у воду бабця дивилася!
— Отож-бо. Маю ще кілька цікавих сорочок і у кожної своя доля, своя історія. Третю вишиванку подарувала кохана людина. Ще одну, із золотаво-зеленуватим візерунком, побачив у майстрині, вона дуже мені приглянулася, хоч ціна й кусалася. Я сказав їй, що візьму, якщо піду в нову дорогу... І ось дізнаюся, що жінка, яка цю сорочку вишила, невиліковно хвора. Сорочка ручної роботи коштує недешево, але я таки взяв її, щоб підтримати цю людину не лише морально, щоб дати їй можливість під Божою Покровою довше бачити цей білий світ.
Так по життю склалося, що з вишиванкою ішов на Майдан, мав найщасливіший рік у своєму житті під всеперемагаючою енергетикою Революції гідності, був під кийками "Беркута" 18 лютого. Опісля, 20 лютого, коли ще не було зрозуміло, чи переможемо, чи далі буде чорна реакція режиму Януковича, коли розстрілювали наших хлопців у Києві, ми зробили перезавантаження волинської влади. І побратими довірили мені в обласній раді посаду першого заступника голови ради. На цю сесію я теж прийшов у вишиванці.
— А твоя донька вміє вишивати?
— Моя Оля вишивати пробувала і вміє, займається бісероплетінням. Але її більше захоплює малярство. Вчилась у художній школі, зараз у школі випускає стінні газети, пише вірші, казки, притчі. І це виходить у неї не по-дитячому серйозно, надто мудро, як на її вік. Писати вона почала в 12, зараз їй 16, вже доросла пані. Принаймні, такою себе вважає.
— Тепер про речі серйозніші. Не так давно Верховна Рада ухвалила довгоочікуваний Закон про очищення влади. Чи не запізнилися ми з люстрацією на 23 роки, коли у 1991-му обрали президентом секретаря ЦК Компартії?
— Звичайно, запізнилися. Але краще пізно, ніж ніколи. Ось тільки зараз підходимо до цього "краще пізно". Я більше ніж упевнений, що впроваджуватиметься цей закон з великими потугами й через спротив. Тих, хто не пройде цю люстрацію, в суспільстві дуже багато, і вони мають свої зв'язки і сили, щоби противитися процесу очищення. Та потяг рушив і його не зупинити. Запорукою того, що він не зупиниться, є присутність у владі "Свободи". Рушивши, цей потяг набиратиме ходу і люди після Майдану самі не дозволять стишувати його хід. Ми на правильному шляху. Хоча, на жаль, двадцять років втрачено. Перше завдання Революції гідності виконали – усунули бандитську владу й викинули її на смітник історії. Друге завдання – усунути наслідки правління режиму. Мабуть, триватиме це довго, може, не один рік і не одні вибори.
— Процес чищення "авгієвих конюшень" буде тривалим. Як ти ставишся до методів народної люстрації за допомогою смітників? Європа, кажуть, не розуміє цього.
— Вважаю, народ має право висловлювати свою думку у тій формі. Якби люстрація почалася відразу після перемоги Революції гідності, а не затягнулася вже на півроку, може не було би цього. А так народ вибрав радикальні форми спротиву. Хоча логічно було би робити це в цивілізований спосіб: є закон, і кожен має пройти люстрацію іменем України. І саме іменем України має бути оголошено рішення, чи дозволено тій чи тій людині обіймати державні посади чи ні. Смітник – це більш моральна люстрація. Кожен отримує по заслугах. Хто має здатність вчитися, той хай вчиться. Хто – ні, той хай не має ні морального і, сподіваюся, не матиме юридичного права претендувати на присутність в українській владі.
— Присутність у партійних списках майже усіх партій польових командирів не призведе ще й до радикалізації Верховної Ради?
— Польові командири мають моральне право бути у тих списках. У наших списках теж таких багато. Але на відміну від списків інших політичних партій, усі наші учасники АТО – багаторічні члени партії, з якими разом ми збороли режим Януковича. До прикладу, з Волині таких у списку троє осіб. Олександр Вронський, голова Ківерцівської міської організації ВО "Свобода", нині капелан батальйону "Січ". Віктор Вілентко, голова Іваничівської районної ради, передав свої повноваження заступнику і пішов на фронт добровольцем, нині ж командир мінометного розрахунку. Сергій Ващук, голова нашої молодіжної організації, пішов кулеметником у добровольчий батальйон "Азов".
Загалом же в нашому списку сильні, харизматичні, вольові люди, більшість із яких мають багатосторонній досвід. Це досвід боротьби за Україну, стояння на Майдані, утримування рівноваги у владі після Майдану, коли було найважче. У новому парламенті нам потрібно більше рішучих голосів, аби ухвалити закони, за які теперішні олігархи у Верховній Раді не хочуть голосувати, але які дадуть можливість повернути вкрадені гроші в Україну, відкриють шлях для Української перемоги. Степан Бандера теж не тримав у руках зброї, адже всю війну просидів у нацистських таборах, але він пророкував нам: колись один кине клич "Слава Україні!", і мільйони відгукнуться "Героям слава!" Дякувати Богу і тим героям, ми дожили до часу такого торжества ідеї українського націоналізму.
— Саме дякуючи Путіну і війні, яку веде він проти України, у нас народжується нація. І вона, як не дивно, не лише україномовна, а двомовна. Бо українці, які розмовляють російською, теж стали на захист держави і теж кажуть "Слава Україні!" Чи не зміниться у зв'язку з цим ставлення вашої політичної сили до окремих питань, наприклад, мовного?
— Я не вважаю, що ці люди якісь інші, вони такі ж українці. Мова – це те, що дається з молоком матері. Їм ця мова з молоком прийшла, декому – під дулом окупантів. Але вони мають розуміти, що своїх дітей треба виховувати так, щоби вони знали мову тієї землі, на якій живуть. Бо мова – один із основних атрибутів державності. І коли Росія веде неоголошену війну з Україною, пропагувати російську мову – це неповага до українського народу, ба навіть – злочин. Це мова чужого світогляду та ментальності, ідеології "руського міра", зрештою – сатанинської агресії та брехливої путінської пропаганди.
— Свого часу тобі довелося працювати у міськраді з гуманітарними блоком питань, зараз займаєшся в обласній раді в тому числі питаннями економічними. Що вважаєш, треба першочергово зробити у нашому місті?
— Що стосується Луцька, то передусім треба модернізувати системи тепло- і водозабезпечення, бо якщо цього не зробити, їх приберуть до рук ті, хто дбатиме вже не про інтереси громади. Хоча, вважаю, депутат-мажоритарник має мислити не лише категоріями свого виборчого округу. Мусить бачити, що треба змінювати в масштабах усієї держави, щоби виборцям і його округу, і всім іншим було легше жити, комфортніше працювати, щоб усі мали право на гідне життя. Найбільший розділ у моїй програмі займає саме економічний блок. Це ті невідкладні заходи, які мають відвернути країну від економічної прірви. Ми, свободівці, були й залишаємося антиолігархічною силою і вважаємо, що в Україні необхідно змінювати економічну модель. Країні потрібен економічний націоналізм, економіка має працювати насамперед на соціяльну і національну справедливість. Ми виступаємо за прогресивну систему оподаткування: великий бізнес має сплачувати великі податки, малий – посильні для свого розвитку та утвердження в країні потужного середнього класу.
— Чи не повторимо ми фатальних помилок десятирічної давності, коли втратили шанс після Помаранчевої революції?
— Багато хто висловлює таку стурбованість. Тоді втратили шанс, бо не відсторонили від влади українофобів, кагебістів, не провели люстрацію. Тепер закон про очищення влади ухвалено, і сподіваюся, що він буде не лише на папері. Після Майдану контрреволюція верх уже не візьме. Наявність в українській владі, в українському парламенті націоналістів є запорукою того, що реванш контрреволюції не пройде. Ми, свободівці, цього не допустимо. Цю битву ми вже виграли. Виграємо й війну за Україну, здобудемо й найбільшу Українську перемогу.
Про це повідомили в прес-службі Волинської обласної організації ВО "Свобода"
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: У Хмельницькому відбулася ...
Наступна новина: В Закарпатській області у ...
Цікаві факти про iPhone 16
Що цікавого в iPhone 16?
Переваги охоронної компанії в Києві
Программа '12 шагов': поддержка и восстановление с клиникой "Stop-зависимость"