Народився Ярослав Іванович Кашуба в селі Соловичі Турійського району Волинської області, але доля розпорядилася так, що після служби у Збройних Силах України (спецзвод особливого призначення міліцейського батальйону, де був заступником командира зводу) тривалий час мешкав у Ковелі. Там же з 1983 року вступив на службу в органи внутрішніх справ. Розпочинав із міліціонера патрульно-постової служби ковельського міськвідділу, згодом став командиром роти особливого призначення «Беркут», а потім - оперативником дорожньої міліції Ковельського РВ. Тривалий час працював у податковій міліції командиром служби фізичного захисту. І так довгих 23 роки, які присвятив ОВС. Вийшовши на заслужений відпочинок, переїхав додому у рідне село. З 2006 року громада села одноголосно обрала Ярослава Івановича головою Соловичівської сільської ради, якій підпорядковано, крім, власне, села Соловичі, також населені пункти Кустичі та Обенижі.
У свої 50 зумів реалізувати себе у всіх іпостасях. Він – щасливий, бо займається улюбленою роботою, має міцну сім'ю і дружню родину. Виростив сина та дочку, має троє внуків, яких називає лагідно «мої козачки». Чимало уже було зроблено і ще більше заплановано, але події у державі змінили спокійний плин життя: він вирішив для себе, що повинен бути там…
- Боляче було особисто розносити повістки молодим хлопцям, які не те що автомата в руках не тримали, в армії ні дня не служили. Я ж - фізично здоровий і підготовлений – сиджу вдома. Довго оббивав пороги військкоматів, просив, щоб призвали, але, на жаль, скрізь відмовляли. Моя душа не знаходила спокою доти, доки друзі не розповіли про набір до роти патрульної служби міліції особливого призначення. Рішення моє було миттєве – іду в «Світязь», – розказує міліціонер про своє виважене рішення вступити до лав новоствореного підрозділу.
Заява про складання повноважень голови сільської ради була написана завчасно. Ярослав Іванович скликав сесійне засідання, на якому звернувся до депутатів сільської ради із проханням відпустити і дати можливість виконати громадянський обов'язок перед державою.
- До такого зваженого рішення мої дорослі діти поставилися із розумінням. До того ж, мій син Максим служить у 51-й окремій механізованій бригаді. Дружині - вибирати не довелося: як сказав, так і зробив. Моє рішення в родині - вагомий аргумент. Знаю, що на її тендітні плечі лягли усі клопоти по господарству, а воно у мене велике. Дружина моя - молодець - хоч і важко, але вона справляється. Не дозволяє собі бути слабкою, за це я її люблю і за це їй безмежно вдячний, - розповідає чоловік.
Проводжали Ярослава Кашубу всім селом - колеги, односельчани, педколектив школи і дитячого садка та маленькі діти.
- Ніколи не плачу, але в душі тремтіло, коли приїхав у інвалідному візку ветеран Великої вітчизняної війни Микола Бондарук та передав на потреби хлопців зі «Світязю» дві тисячі гривень, - згадує колишній голова той день, коли від'їздив із дому на службу.
У серпні добровольця Ярослава Івановича зарахували до складу роти «Світязь». На той час перші два взводи правоохоронців на чолі із командиром відбули у зону АТО. Він не був знайомий із ними, але щиро вболівав й чекав на повернення.
Уже виповнилося два місяці відтоді, як Ярослав Кашуба з другою частиною добровольців роти особливого призначення проходить гідний професійний вишкіл – здобуває теоретичні та практичні знання із рукопашного бою, тактико-спеціальної та вогневої підготовки. Окрім того, опановуючи професійні вміння та навички, бійці загартовують не тільки тіло, а й бойовий дух.
– Підготовка відбувається щоденно за спеціальною методикою, яка передбачає в максимально короткий термін сформувати необхідні вміння та навички, які можуть знадобитись в умовах бойових дій. Я був впевнений, що багато знав, але, повірте, тут отримав великий досвід. Особливу увагу зосереджуємо на роботі у групах, чіткій взаємодії між собою, вмінні оцінювати обставини й визначати міру небезпеки, – вводить у курс справи правоохоронець, а в минулому - колишній сільський голова. – Все ж таки, на першому місці у нас - надання медичної допомоги, адже врятувати життя побратима для нас – пріоритет. Чималу роль у нашій підготовці відіграє те, що хлопці, які, пройшовши усі кола іловайських подій, мають неабиякий бойовий досвід, почерпнутий не із книг чи посібників, а з життєвих уроків школи виживання. Їх поради для початківців роти «Світязь» нині - на вагу золота.
Про командира роти патрульної служби міліції особливого призначення "Світязь" старшого лейтенанта міліції Олександра Фацевича боєць Ярослав Іванович розповідає так:
- Чимало командирів та керівників було у моєму житті, але, повірте, такого чоловіка ще не зустрічав. Незважаючи на доволі юний вік як для керівника, він – справжній кадровий офіцер, людина слова, честі, мужності та відваги. Мудрий керівник та виважений наставник. В одній особі зуміли поєдналися найкращі людські якості, що в наш час буває вкрай рідко. Де треба він - суворий та вимогливий і, водночас, добрий та розуміючий. Він не з тих, хто ховається за спинами інших, і за це ми його поважаємо. Як керівник спецпідрозділу, він вимогливий до нас і в першу чергу до себе. Ерудований у всіх сферах, зокрема військовій. Командир поставив на високий рівень тактичну підготовку бійців роти, адже додатково, за його вказівкою, відпрацьовуємо розроблену ним особисто програму щодо тактики дій для знешкодження терористів та захоплення їх у заручники, звільнення адмінбудівель та навчальних закладів, житлових приміщень та блокпостів від незаконних озброєних формувань та терористів.
У підрозділі працюють різні за віком, характером, переконаннями та професіями в минулому люди. Усі вони несхожі, але професійно підібрані: як в будь-якому колективі, у них діють свої правила. Ці постулати обов'язкові для всіх співробітників роти, адже, вирушаючи у зону АТО, територію особливої небезпеки, де діють свої закони, бійці повинні вміти довіряти один одному, вміти злагоджено працювати в групах, бути впевненим у підтримці побратима.
- Для прикладу, вислів «один – працює, а інший – «шлангує» не для нас. Скажімо, я – чоловік поважного віку, але ставлю собі такі ж вимоги, як до молодих. Відтоді, як прийшов працювати до роти «Світязь», виконую всі фізичні навантаження нарівні з іншими. Одного разу вирішив випробувати себе. Подумав: якщо витримаю, то зможу пройти всі навантаження. В перші дні тренувань, які ми проходили у селі Гаразджа Луцького району, коли вже не залишалося ні краплі сил, я додатково призначив собі марафон – здолав дистанцію на витривалість між селами від Гаразджі до Липин, а це близько десяти кілометрів. «Планку» таки взяв, відчував втому, але приємну. Мені хочеться бути з молодими нарівні, не відстати, а в дечому навіть стати прикладом для них, - розповів правоохоронець.
До досвідченого міліціонера «Дєдушки» (так його між собою називають колеги) часто звертаються за порадами. Він завжди радо ділиться життєвим досвідом, доречно вказує молоді на помилки. З цього приводу правоохоронець каже:
- У людях засуджую підлість і зраду. Цього пробачити не можу навіть близьким. Ціную те, що вічне: доброту, чесність та щирість. Життєве кредо таке – завжди іди до своєї мети. Де б я не був, у будь-якій справі завжди ставлю собі високу ціль і наполегливо до неї йду, але з натхненням, з душею, вкладаючи в задум усю свою любов та позитив.
Реалії війни старший лейтенант міліції Кашуба знає не із розповідей очевидців та побратимів. Відколи розпочалися протистояння на Сході і перші бойові дії, будучи сільським головою, Ярослав Іванович понад два місяці волонтером їздив у східні області України. Побував практично на всіх блокпостах Донецької та Луганської областей, де несли службу односельчани. Передавав бійцям формений одяг, засоби захисту, продукти харчування, які збирали усією громадою.
- Я не боюся труднощів, мені не страшно брати до рук зброю. Ніколи в житті не думав про особисту безпеку. Пригадую ще в 90-ті роки, будучи на службі в ОВС на посаді командира роти «Беркут» у місті Ковель, мені довелося затримувати на ринку озброєну злочинну групу. Члени банди вимагали у «перекупщиків» гроші за право займатися торгівлею. Завдяки мудрим порадам уже покійного начальника Ковельського МВ Леоніда Зубанова нам вдалося затримати всіх членів групи. У велелюдному місці завдяки кваліфікованим діям міліції ніхто не постраждав. Таких банд на той час формувалося в Ковелі багато, але ми вчасно присікали їх діяльність на початкових стадіях, - згадує про ті події досвідчений міліціонер роти.
Про службу в ОВС у Ярослава Кашуби є чимало цікавих історій. Він розповів, як особисто довелося знешкодити п'яного озброєного ковельчанина, який, зачинившись у квартирі, із мисливської рушниці цілився по перехожих. «Операцію» правоохоронець провів успішно: ніхто не постраждав.
- Якось поблизу села Волошки у ДТП потрапила вантажівка, яка рухалася з Франції. Водій-француз отримав незначні травми. Згодом виявилося у нього з кабіни вантажівки пропали всі особисті речі, документи, гроші. На той час я, працюючи в дорожній міліції, шукав зловмисників. В першу чергу вирушив до хати-притону у Волошках, в якій мешкали хворий чоловік із двома синами. Зайшовши у помешкання, я побачив у кутку викрадені речі, знайшов там документи та гроші. Раптово чоловік накинувся на мене із сокирою, підсвідомо я захистився від удару рукою, у якій тримав посвідчення працівника міліції. Документ, який чоловік перерубав, захистив мою руку. Я миттю «скрутив» нападника і доставив його до райвідділу. Але щасливий фінал цієї історії не в тому, що горе-водієві повернули його майно, а суть в тім, що в француз знайшов у Волошках свою другу половинку. До речі, із нею тоді познайомив його я. Згодом у Марселі вони одружилися. Після того вони не раз приїздили до мене в гості.
Без прихованого захвату Ярослав Іванович згадує всі свої дітища – стадіон, який облаштував у рідному селі, коли був головою. Землю під поле нарівні з односельчанами від каміння перебирав сильними мозолястими руками. Розповів, як відремонтував дитячі садки у Соловичах та Обеніжах, будинок культури у Кустичах. Багато зроблено, але це ще не все...
- Найбільша радість для мене зробити щось хороше людям і бачити результат. Ціную кожну хвилину свого життя, кожну секунду бережу, аби на пройшла марно. Адже стільки ще планів у рідному селі не реалізовано, іще більше не завершено, - з іскрами в очах розповідає Ярослав Іванович та відразу додає: - У мене є ще дві великих мрії – у рідному селі розвиватиму зелений туризм. Та її я обов'язково втілю в реальність тільки тоді, коли реалізую першу.
у хороброго серцем правоохоронця Ярослава Кашуби – головна мета, яка переважила усе, – захистити рідну землю. До цього він впевнено йде і цього щиро прагне.
СЗГ УМВС України
у Волинській області
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Рівненська міська влада у ...
Наступна новина: За вбивство чоловіка ...
Преимущества восстановления после COVID-19 в санатории «Золотой берег»
Як обрати ідеальний крем під очі?
Облачный майнинг стал проще: инновационный способ MAR Mining увеличить криптовалютное богатство
Почему стоит взять кредит без поручителей?
Зачем нужно знать прогноз погоды заранее?
Визначні місця Львова: ТОП-5