Слідчий Богдан Шкарампота: "У мене й досі перед очима маленька голодна дівчинка з Дебальцева…"

Слідчий Богдан Шкарампота: "У мене й досі перед очима маленька голодна дівчинка з Дебальцева…"

01.11.14 10:24 0 384
Ужгородський міліціонер-доброволець, старший слідчий міськвідділу, старший лейтенант міліції Богдан Шкарампота нещодавно повернувся із зони АТО. Нині боєць розповідає про пережите в Донецькій області, про виконання поставлених бойових завдань.

- Які були ваші основні завдання на Сході країни?

- Під чітким керівництвом заступника начальника УМВС області Олександра Гебеша, протягом місяця ми несли службу на блокпостах у Дебальцево та Вуглегірську, де перевіряли водіїв та пасажирів машин. Основною метою перевірок було недопущення ввезення зброї, а також прориву сепаратистів в населені пункти. В наряди по охороні громадського порядку ми заступали кожні три години.

- Крім основних завдань, що ще ви робили?

- Під «вогняним дощем» сумнозвісних «Градів» ми не тільки виконували покладені на нас бойові завдання, а й допомагали місцевим жителям, які не встигли виїхати з гарячих точок. У когось не було грошей, щоб покинути свої напівзруйновані помешкання, хтось не хотів їх покидати. А були й такі, хто боявся виїжджати за межі небезпечних населених пунктів, не знаючи, що на них там чекає, як їх приймуть в інших регіонах України.

Ті, хто залишився в зоні бойових дій, зверталися до нас по допомогу. Люди скаржилися, що голодують, що у них немає їжі й питної води. Нарікали, що неодноразово зверталися по допомогу, але їм відмовляли: мовляв, ніхто не хоче ризикувати своїм життям і везти сюди продукти.

Найбільше нашої допомоги потребували місцеві пенсіонери. З ними ми ділилися консервами, згущеним молоком та крупами. У нашому загоні був медик, боєць колишнього «Беркута», до нього часто зверталися місцеві жителі за меддопомогою. В разі потреби ми допомагали місцевим медикаментами.

Ми домовилися з місцевим підприємцем про те, що під нашим прикриттям він щоденно буде привозити людям продукти харчування та питну воду. Окрім того, наш керівник Олександр Гебеш домовився з тамтешніми службами про відновлення світла й води. Під нашим прикриттям працівники МРЕВ відновили електромережу, а працівники Водоканалу – постачання води місцевим жителям.

- Яким було ставлення місцевого населення до вас?

- Можна сказати, 50 на 50. Дехто радів нам, а дехто – навпаки...

- Кажуть, що на Сході тепер перемир'я. Наскільки це правда?

- Про перемир'я в зоні АТО говорять всі, однак це далеко не так. Перемир'я – це коли воюючі сторони реально припиняють боротьбу. А цього там немає. Перед нами за півтора кілометра стояли сепаратисти, які кожного дня вели бої.

- Чи доходило до прямих зіткнень із сепаратистами?

- Прямого бою не було, проте були постійні артобстріли, які не вщухали. Одного дня на подвір'я нашого будинку потрапили три фугасні снаряди. Від їхнього вибуху були пошкоджені всі вікна та стіни прилеглих будинків. На щастя, ми всі залишилися живими і неушкодженими.

- Що найбільше вам запамяталося за прожитий місяць в зоні АТО?

- Найбільше мене вразив один випадок. Якось до нас прийшла 2-річна дівчинка. Вона була одягнута в брудний одяг, на її маленьких ніжках було старе зношене взуття, її розпущене волоссячко було брудне… Побачивши такий стан дитини, у мене на очах проступили сльози... Дівчинка попросила від нас «шматочок» хліба. Розповіла, що вже кілька днів нічого не їла. Серце моє краялося, коли я бачив, як маленька дитина жадібно їла хліб та суп… За свою службу в міліції я багато чого бачив і багато що пережив, та цю маленьку голодну дитину не забуду, мабуть, ніколи.

- Якби стало питання, то чи поїхали б ви знову на Схід?

- В разі потреби, звісно так. Особливо хочу подякувати нашим хлопцям із колишнього «Беркута», від яких я багато чому навчився. На них можна покластися. З такими побратимами я згідний їхати в будь-яку «гарячу точку». Вони здатні захистити нашу рідну Україну!

Ще хочу подякувати керівництву УМВС та Ужгородського міськвідділу міліції за підтримку, як моральну так і матеріальну. Окрема подяка заступнику начальника УМВС Олександру Гебешу, який ні на хвилину не залишав нас, пліч-о-пліч ніс службу, підтримував нас, своїм прикладом учив, як діяти в тих чи інших ситуаціях. Ще хочу подякувати волонтерам та всім небайдужим за надану допомогу.

Діана ДОРОГІЙ,

Ужгородський МВ УМВС
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Попередня новина: В Чернігівській області ...
Наступна новина: Валерій Зінченко: ...

КОМЕНТАРІ