– Не повірите, але вирішальну роль в обранні професії відіграли мої старші брати, - відразу розпочинає нашу розмову Леонід Сатурович. - Допоки я служив в армії, вони вже працювали в органах внутрішніх справ. Тож фактично за два тижня після прибуття додому я проходив стажування у відділенні ДАІ. Усе відбулось несподівано швидко, а часу на відпочинок чи роздуми у мене просто не залишилось.
У такому ж ритмічному темпі пройшли понад три десятиліття служби у міліції, ніби один день, - дивується ветеран.
- З власного досвіду знаю, що кожне завдання, і кожний вихід на службу – це велика відповідальність і обов'язок, - ділиться роздумами полковник міліції. – Я, наприклад, на все життя запам'ятав враження від своєї першої зміни в якості інспектора дорожньо-патрульної служби.
У той день молодий міліціонер у складі патрульного наряду досвідчених працівників чергував на автодорозі Київ-Чоп у с. Новоберезині, де на той час знаходився стаціонарний пост. Як і належить справжньому новобранцеві, хлопець був без форменого одягу та будь-яких спецзасобів.
- Чергування розпочалося о 16.00 і тривало аж до 24.00 – так, принаймі, мені тоді здавалося. Щоправда, моя участь – це половина відведеного терміну, - продовжує Леонід Сатурович. - Але і цей проміжок часу здавався вічністю: невтихаючий шум, скажений рух автомобілів... Зізнаюся, була навіть думка втекти куди-небудь, допоки не пізно.
Але з часом, з досвідом, з практикою, коли доводилося працювати не лише 8-годинну зміну, але й значно довше, така робота стала буденною. Тим більше, що самі чергування дуже часто були пов'язані не лише із припиненням адміністративних правопорушень, а й реальними злочинами.
- Під час одного з таких, близько 5 ранку, на посту при в'їзді у м. Житомир з бердичівського напряму, ми зупинили ВАЗівку, - згадує співрозмовник.- У салоні, крім водія, знаходилось ще двоє пасажирів. Керманич на наше запитання відповів, що прямує до Києва, при цьому, не виходячи із автомобіля, надав посвідчення водія, а от документів на автомобіль у нього не виявилося. По суті, серйозних причин затримувати його у нас не було. Але чомусь насторожувало те, що одяг водія не зовсім відповідав сезону: на дворі зима, а він у шкіряному піджаку на голе тіло, а поверх – куртка.
Та й збентежена поведінка чоловіка теж викликала в інспекторів підозри. Після того, як молодик на прохання правоохоронців вийшов з автомобіля, сумнівів не залишилось – треба затримувати для з'ясування всіх обставин. Оригінальний наряд чоловіка доповнювали спортивні штани та до неможливості брудні кросівки.
Крім того, пасажири автомобіля повідомили, що особисто не знайомі з водієм, а підсіли до нього, щоб дістатися Житомира. Між тим, під час поверхневого огляду в салоні знайшлися документи – техпаспорт на ВАЗівку та посвідчення водія – усе на ім'я іншої людини.
На місце події було викликано слідчо-оперативну групу і уже згодом з'ясувалось, що керманич зупиненого автомобіля є убивцею його справжнього власника.
Таких історій у практиці Леоніда Сатуровича чимало, але він поступово підводить нашу розмову до наступного етапу своєї міліційної роботи.
- Загалом в УДАІ я пропрацював 13 років, а з 1994 року став викладачем Житомирського училища професійної підготовки працівників міліції і ділився своїм досвідом уже з курсантами.
У навчальний заклад Леонід Врублевський прийшов, практично, з першого дня його створення.
- Тоді, у 1994 році, викладачів було лише четверо, а офіційний початок занять стартував у травні, - згадує ветеран. – Хоча курси перепідготовки та підвищення кваліфікації проводились з січня.
Так, спочатку викладачем, згодом старшим викладачем, потім начальником циклу, а з 2000 року – уже заступником начальника Житомирського училища професійної підготовки працівників міліції, трудився Леонід Сатурович, здобуваючи авторитет колег та повагу курсантів за професіоналізм, щиру вдачу та наполегливість.
А за двадцятирічну історію навчального закладу, який здійснює початкову підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації міліціонерів патрульної служби, дільничних інспекторів та кінологів, тут було підготовлено близько десяти тисяч працівників міліції.
У жовтні 2006 року полковника міліції Леоніда Сатуровича Врублевського було призначено на посаду начальника ЖУПППМ, де він пропрацював до вересня 2010 року.
Пенсія і заслужений відпочинок – не в активному характері ветерана, тож уже за кілька років він очолив спорткомплекс «Динамо», де працює і нині задля розвитку спорту та створення необхідних умов для занять фізичною культурою, зокрема і правоохоронців.
Згадуючи роки служби, Леонід Сатурович, у першу чергу, дякує своїм наставникам Олександру Миколайовичу Поліщуку, тоді ще старшому інспектору дорожньо-патрульної служби ДАІ, а також Борису Івановичу Забродському – начальнику відділу розслідувань ДТП. Щирі слова за допомогу, дружню підтримку та слушні поради на адресу Володимира Івановича Чудновця, Анатолія Анатолійовича Поплавського, Анатолія Миколайовича Лотоцького, Миколи Федоровича Брусніцина.
Нинішнім міліціонерам ветеран з понад 30-річним досвідом роботи побажав, аби їх служба була не такою, «як мій перший день», з честю та гідністю виконати усі завдання, що нині покладаються на правоохоронців у ці буремні часи. І нехай всіх береже Господь.
Алла Ващенко,
СЗГ УМВС України
в Житомирській області
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Правоохоронці просять ...
Наступна новина: В Закарпатській області ...
Чому вуличні стовпчики та ліхтарні стовпи потрібно обирати надзвичайно уважно?
Критерії вибору автоматичних вимикачів Промфактор
Преимущества вентиляции в частном доме
Wellness value and effect of massage procedures