Всі, хто знають Віктора Івановича Курбатова, говорять про нього не інакше, як про чесну, справедливу і добру людину, а колеги називають полковника міліції у відставці одним з кращих професіоналів непростої міліцейської справи і мудрим керівником. Шість років тому Віктор Іванович пішов на заслужений відпочинок. Нині він згадує пройдений ним шлях.
– Ще замолоду я вирішив, що буду допомагати людям, - згадує ветеран ОВС Житомирщини. – Враховуючи особливу престижність професії міліціонера у той час, питання, чому присвятити своє життя, фактично не виникало. У лавах радянської міліції я бачив себе дільничним інспектором, яким і став у Богунському райвідділі м.Житомира у 1976-му році.
Молодий новоспечений міліціонер хвацько узявся до роботи, швидко вчився у досвідчених наставників і успішно справлявся зі своїми обов'язками.
– Пам'ятаю, як отримав своє перше відповідальне завдання. Це на жаль, такі тяжкі злочини, як вбивство, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, розбійні напади, стали не такою рідкістю. А того часу вбивство викликало неабиякий шум і резонанс. Як раз участь у розкритті тяжкого злочину, вчиненого на моїй дільниці, й стало перевіркою на витривалість.
… Того вечора неподалік від одного з житомирських ресторанів люди знайшли тіло мертвого чоловіка. Впізнати його було доволі важко, оскільки обличчя було дуже понівечене. Поряд з тілом тоді виявили військовий квиток та гітару. За попередньою версією, ці речі могли належати зловмисникові. Незвичайним у такій ситуації було те, що злочинця встановили одразу, а от на з'ясування особи потерпілого довелося затратити значно більше часу.
Тож як раз ця місія лягла на плечі молодого дільничного Віктора Курбатова. Після триденного опитування він натрапив на жінку, яка шукала свого безвісно зниклого декілька днів тому зятя. Як виявилося згодом, убитий чоловік і був розшукуваним.
– Загалом, за час служби траплялося ще багато цікавих пригод, пов'язаних безпосередньо з роботою, - каже Віктор Іванович. - Якось напередодні Нового року довелося розкривати ще одне вбивство чоловіка. Тоді я вже працював у карному розшуку Богунського райвідділу м. Житомира. Жодних слідів на місці злочину, жодних зачіпок. Думали з хлопцями, що новорічні свята для нас так і пройдуть у пошуках невідомого вбивці. І ніби подарунок – щаслива випадковість. Уранці 1 січня у райвідділ були доставлені двоє чоловіків напідпитку, затриманих за хуліганство. Одного з них ми знали давно, а ось інший викликав у нас підозри, які виправдалися вже буквально за декілька хвилин спілкування з ним: це і був розшукуваний нами зловмисник.
У 2005 році в структурі органів внутрішніх справ з'явилася нова служба. Поява інноваційного підрозділу була зумовлена стрімким розвитком цілого ряду суспільно небезпечних явищ, тим чи іншим чином пов'язаних з торгівлею людьми: від найдревніших – проституції, звідництва, сутенерства – до, ще донедавна абсолютно для нас незнайомих, - насильницького донорства, незаконного усиновлення, порушення порядку трансплантації органів або тканин людьми, виготовленням та розповсюдженням порнографічної продукції та, певно, визначальним чинником стала наростаюча проблема торгівлі людьми з метою сексуальної чи трудової експлуатації. На Житомирщині першим керівником відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, став полковник міліції Віктор Іванович Курбатов. Досвідчений оперативник виявився ще й умілим організатором, який разом зі своїм нечисельним коллективом розпочинали діяльність новоствореного підрозділу.
– Звісно, ця служба була для мене абсолютно новою, адже мала вузьку специфіку, - згадує ветеран ОВС. – Проте молоді фахівці, яких я зібрав в колективі, стали оплотом для успішного виконання нових завдань.
У 2008-му році Віктор Іванович зважився на розлучення зі службою в органах внутрішніх справ, повністю віддавшись родинному затишку і домашнім турботам.
Разом із дружиною Віктор Іванович виховав двох чудових дочок. Старша Олена пішла батьковими слідами і нині працює в управлінні карного розшуку УМВС Житомирщини. Тим часом сивочолий ветеран тішиться четвіркою онучат – трьома хлопцями і юною принцесою. Старшенькі з них частенько просять дідуся, аби він розповів їм якусь цікаву міліцейську історію.
– Я вважаю себе щасливою людиною, адже на шляху мені траплялися лише гарні та порядні люди. Багатьом з них я щиро вдячний за навчання, їхні уроки у майбутньому стали у пригоді. Ніколи їх не забуваю, до цих пір підтримую зв'язок. Усім працівникам, пенсіонерам і ветеранам органів внутрішніх справ бажаю міцного здоров'я та довголіття. Мені б дуже хотілося, щоб моїм колегам завжди посміхалася удача, щоб у житті кожного з них було якнайбільше гарного і доброго!
Ольга Номерчук,
СЗГ УМВС України
в Житомирській області
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: В Луцьку у Галереї мистецтв ...
Наступна новина: Стартував мікропроект з ...
Цікаві факти про iPhone 16
Що цікавого в iPhone 16?
Переваги охоронної компанії в Києві
Программа '12 шагов': поддержка и восстановление с клиникой "Stop-зависимость"