Доленосне рішення
Народився Євген Олександрович у 1952 році в селі Іванчиці Рожищенського району. Закінчив Луцьке професійно-технічне училище №1 за спеціальністю «електрозварювальник». Працював на автомобільному заводі, а з 1971 по 1973 – проходив строкову службу в армії. Після цього пішов працювати бетонником: щоправда, трудився там недовго, адже мав велику мрію – одягнути міліцейську форму. Цей фактор був доленосним в обранні професії на все життя. Тож чітко визначився з майбутнім: служитиме в органах внутрішніх справ, а відтак, не вагаючись, у 1974 році став на захист закону і правопорядку.
Розпочинав службу в органах внутрішніх справ співробітником медичного витверезника при міському відділі внутрішніх справ, а через чотири роки перевівся на посаду дільничного інспектора міліції опорного пункту охорони громадського порядку №6 Луцького міського відділу міліції, де пропрацював двадцять років.
Робота – вдень і вночі
Клопіткою та напруженою була робота дільничного інспектора Замелюка. Він не приховує, що служба забирала багато часу, навіть особистого.
– Часто доводилося працювати із 4-ї години ранку, а додому повертатися далеко за північ. Але для мене це вже стало буденністю. Розповідати про службу вдома не любив: роботу і сім'ю чітко розмежовував. Ніколи й нікому не скаржився, а всі труднощі витримував мовчки, проблеми також старався переносити у собі, - стримано розповідає Євген Олександрович. – Розумієте: дільничний завжди найближче до проблем громадян, водночас він – обличчя міліції. Я ніколи не був байдужим до проблем тих, хто звертався до мене за порадою, і завжди намагався їм допомогти.
Відомо, що робота дільничного не обмежується лише профілактикою та припиненням правопорушень, а й розкриттям реальних злочинів:
- Пригадую, в багатоповерхівці на проспекті Грушевського вбили чоловіка. Я працював над розкриттям цього злочину. За добу провів колосальну роботу, але знайшов усі речові докази, які беззаперечно вказували на причетність сусіда до вбивства.
Таких історій у практиці колишнього правоохоронця - чимало, але він поступово підводить нашу розмову до наступного етапу роботи в ОВС.
- З власного досвіду знаю, що кожне завдання, і кожний вихід на службу – це велика відповідальність і обов'язок. В міліції повсякчас доводиться швидко приймати рішення та миттєво реагувати. Це теж своєрідна наука для життя. Вміти не розгубитися і прийняти правильне рішення – це головне, - наче підсумовує Євген Олександрович: - Пригадую, як довелось затримувати грабіжника. Поблизу ресторану, що в центрі міста, у молодого хлопчини зловмисник відібрав гроші та кинувся тікати в сторону парку. Я довго переслідував грабіжника і таки наздогнав його.
Важливою ділянкою у роботі правоохоронця, а особливо дільничного, є профілактика. Адже будь-який злочин легше попередити, аніж згодом його розкривати. З цього приводу Євген Замелюк розповів:
– На особливому рівні у нас було проведення роз'яснювальної роботи серед населення. Профілактична робота з неповнолітніми не обмежувалась бесідами у навчальних закладах. У нас на обліках були діти із неблагополучних та неповних сімей, з ними ми постійно працювали. З метою запобігання правопорушень серед таких категорій дітей чимало попереджувальної та виховної роботи провели у дитячих кімнатах школяра, які діяли на той час при ЖКГ в Луцьку.
Тисячі викликів, вирішення сімейно-побутових конфліктів, адміннагляд – все це на особливому контролі, і так понад двадцять років. У такому ж ритмічному темпі пройшли роки служби у міліції, як один день.
За прикладом попередника
Згадуючи роки служби, сивочолий ветеран ОВС пригадує тих, кому завдячує усе своє життя:
- Моїм наставником та гідним прикладом був, на жаль, уже покійний Галайда Леонід Зіновійович. Коли я молодим і недосвідченим прийшов на опорний пункт охорони громадського порядку №6, старший дільничний Леонід Зіновійович мене дуже підтримав. Пройшовши Велику Вітчизняну війну, маючи колосальний досвід роботи, він завжди порадою і добрим словом допомагав колегам.
А згодом і сам Євген Олександрович, посівши його місце, здобув авторитет колег за щиру вдачу і наполегливість. Він сам став наставником для нового покоління правоохоронців, адже займався стажуванням молодих співробітників міліції, а також кандидатів на службу до навчальних закладів системи ОВС.
- Багато років я продовжував хорошу традицію та звання найзразковішого опорного пункту громадського порядку в області. Це була робота не одного дня. І зараз мені приємно бачити, що багато із моїх вихованців плідно працюють в правоохоронних органах та досягли чималих результатів, - із неприхованим почуттям радості розповідає пенсіонер. - У кожного із них я вкладав найкраще – свій досвід, практику, знання. Насамперед, намагався виховати в них повагу до людей.
На землях Закавказзя
З травня по серпень 1989 року капітана міліції Замелюка відрядили до Вірменії для ліквідації наслідків землетрусу. Цю трагедію сприйняли як свою власну біду всі жителі тоді ще СРСР. З усіх куточків союзу, в тому числі з Волині, були направлені правоохоронці, які забезпечували охорону громадського порядку.
- Там цілодобово велися будівельно-відновлювальні роботи. Я на чолі із колегами відділення позавідомчої охорони (так називався зведений загін із числа правоохоронців) на території селі Огмик Амасійського району забезпечували ОГП та попереджували факти мародерства і розкрадання будматеріалів. Ніяких порушень ми не допустили, всі завдання, покладені на нас, виконали. Щоправда, нам повсякчас доводилося вгамовувати гарячий запал кавказьких чоловіків, які не давали проходу нашим дівчатам із Волині, - жартома розповідає співрозмовник.
Життя – як воно є
Тримаючи в руках фотографії, сивочолий ветеран із захопленням розповідає про своє життя, про велику дружню сім'ю, колег і друзів.
- За 38 років подружнього життя я разом із дружиною Вірою Миколаївною виростили та виховали трьох дітей – сина Юрія та двох доньок Наталію і Тетяну. У виборі професії моя старша донька, не вагаючись, обрала батькову стежку, - гордо розповідає колишній правоохоронець.
Підполковник міліції Наталія Замелюк – співробітник слідчого управління УМВС України у Волинській області. Про те, що обрала такий нелегкий шлях служінню закону, ні хвилини не жалкує.
За 26 років у майора міліції у відставці безліч партійних та відомчих нагород і грамот. За активну роботу із забезпечення громадського порядку у 1977 році був нагороджений нагрудним знаком ЦК ВЛКСМ. У 1989 році МВС Вірменської ССР капітан міліції Замелюк був удостоєний нагрудного знака «За відмінну службу в МВС». А у 1991 році уже майор Замелюк наказом МВС УССР отримав звання «Заслужений дільничний інспектор».
СЗГ УМВС України
у Волинській області
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: В Чернівецькій області ...
Наступна новина: Литва звинувачує свого ...
Преимущества восстановления после COVID-19 в санатории «Золотой берег»
Як обрати ідеальний крем під очі?
Облачный майнинг стал проще: инновационный способ MAR Mining увеличить криптовалютное богатство
Почему стоит взять кредит без поручителей?
Зачем нужно знать прогноз погоды заранее?
Визначні місця Львова: ТОП-5