Ветеран ОВС Василь Пилипюк: "Щоб провести засідку,доводилося ховатися… у шафі"

Ветеран ОВС Василь Пилипюк: "Щоб провести засідку,доводилося ховатися… у шафі"

12.11.14 10:48 0 708
«Відданий роботі, порядна людина та сильний професіонал», ось такими словами охарактеризував Василя Федоровича Пилипюка, ветерана органів внутрішніх справ, начальник колишнього Червоноармійського районного відділу міліції Олександр Чепелюк. Ряд нагород, серед яких — нагрудний знак «За відмінну службу в ОВС» 1992 року, «Відмінник міліції» 1983 року, медаль «За бездоганну службу» 1986 року і, рідкісна в ті часи, грамота міністра Союзу «До 70-річчя міліції» говорять красномовніше за будь які слова.

Вже з перших хвилин спілкування із Василем Пилипюком стає зрозуміло, що кращі роки життя, віддані роботі в міліції, сплинули недаремно. І, навіть, перебуваючи на заслуженому відпочинку, колишній правоохоронець досі допомагає людям – представляє інтереси малозабезпечених громадян у районному суді.

А ще сорок років потому, у далекому 1974 році, молодого юнака на службу до лав міліції покликало загострене почуття справедливості. Попрацювавши кілька років простим сержантом у патрульно-постовій службі, хлопець вступив на стаціонарне відділення до Харківської Національної Академії імені Ярослава Мудрого. В часи, коли ще не всі змогли стерти з пам'яті спогадів про війну, Василя Федоровича направили до тоді ще Червоноармійського, а нині Радивилівського районного відділу внутрішніх справ: працювати слідчим.

— Потім мене призначили старшим слідчим, — пригадує пенсіонер. — На ті часи розповсюдженими були крадіжки особистого та державного майна, найбільше потерпали від нападу злочинців будівлі, розташовані близько проїжджої частини, часто траплялися резонансні дорожньо-транспортні пригоди. Зізнаюсь, їх важко було розкривати, адже ще не було достатнього матеріально-технічного забезпечення. Бувало, щоб провести засідку, доводилося у шафі чи й під столом ховатися, — з посмішкою пригадує колишній міліціонер.

Однак, попри труднощі, завдячуючи хорошим наставникам, за словами Василя Федоровича, молодим фахівцям працювалося добре. Слідчий відділ Червоноармійського району завжди був у числі перших в області. Якщо за квартал було направлено до суду більше п'ятнадцяти справ — кращих заохочували подарунком: фотоапаратом, чи електробритвою. Надавалась й грошова винагорода. А, зважаючи на те, що невеличкий колектив правоохоронців був дружнім, не відмовляли один одному в допомозі. Відтак стимул до розкриття злочинів тільки зростав.

В 1988 році Василя Пилипюка призначили першим заступником начальника районного відділу міліції по оперативній роботі. Працювати було легко, адже за плечима був чималий практичний досвід в посаді слідчого. Чоловік чітко розумів, яку доказову базу необхідно збирати, щоб справа пішла до суду.

Це вже тепер з іронією Василь Федорович розповідає про нелегкі міліцейські будні, як виїздили на місця пригоди рейсовими автобусами. Зізнається, що за службою ніколи було й на весілля до племінників приїхати — тільки передавав молодятам короваї. Підтримувався зв'язок поколінь і зі справжнім розвідником Р. Ковальським із села Острів, нині вже покійним. Останнього часто в райвідділ запрошували на свята та пам'ятні дні. Його розповіді про справжнє фронтове життя вражали.

Без жодного нерозкритого вбивства, в 1998 році, в званні підполковника, Василь Федорович вийшов на пенсію. Однак відпочивати не став, а очолив Державну виконавчу службу, якій присвятив ще дванадцять років суспільно-корисної праці.

Не засмучує Василя Федоровича і те, що ніхто із трьох його дітей не ступили стезею батька. Адже вони обрали не менш значимі й достойні професії. Натомість племінник, беручи приклад із дядька, обрав майбутнє, пов'язане з охороною громадського спокою та порядку. Він наразі успішно очолює слідче відділення Радивилівського РВ УМВС України в Рівненській області.

З нагоди пам'ятної дати – Дня вшанування ветеранів органів внутрішніх справ, особовий склад Радивилівського районного відділу міліції вітає усіх пенсіонерів із цим святом. За те, що зуміли зберегти та примножити славні традиції наступництва поколінь, мужності, героїзму та відданості службовому обов'язку.

Наостанок хочеться згадати й про тих, чиї імена увіковічені на гранітних плитах пам'яті. Схиляємо голову перед героями, які загинули під час виконання службового обов'язку, віддали своє життя за верховенство закону.

Оксана ШУЛЯК,

Радивилівський РВ УМВС України

в Рівненській області
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)

КОМЕНТАРІ