Буковинський ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС:

Буковинський ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС: "Про небезпеку ніхто не думав,ми виконували свій обов'язок"

03.12.14 15:29 0 631
Вже скоро у державі відзначатимуть День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Понад триста співробітників міліції та пожежної охорони Буковини брали участь у подоланні атомної стихії Чорнобиля. Серед них і Рудольф Степанович Бізер.

Рудольф Степанович нині вже на пенсії. Полковник у відставці добре пам'ятає 1986 рік. Адже масштаби катастрофи бачив на власні очі. 26 вересня того року він як старший групи з Чернівецької області разом із 23-ма правохоронцями прибули на Прип'ятську землю.

Перше, що мене вразило – пустка. Ні душі, ні руху. Мертве місто. І оточене спеціальною огорожею, яку постійно охороняли, - ділиться спогадами Рудольф Степанович. Люди повиїжджали зі своїх помешкань, полишали чимало добра. А жили вони в Прип'яті дуже заможно. То від мародерів і оберігали людські домівки. Однією із наших задач було супроводження осіб, які хотіли забрати свої речі із квартир та будинків. Ми зустрічали їх у Діброві на КПП та проводили до помешкань. Звісно, лише за наявності відповідних документів.

Окрім того, приймали наші хлопці й заражені автомобілі. Після вибуху, коли евакуйовували людей, ті виїжджали із зони ураження на автівках. Останні буквально «всмоктували» в себе радіацію. Тож згодом влада наказала замінити уражені авта, - розповідає пан Бізер. Також міліціонери охороняли територію відселених сіл. Адже не всі змогли виїхати, а дехто й зовсім не хотів. Більшість з тих, хто залишився – люди старшого покоління. Вони не могли покинути все, що протягом життя будували та примножували.

Рудольф Степанович зізнається, в Прип'яті йому було страшенно некомфортно. І не лише через відчуття пустки. Горезвісний четвертий атомний реактор був лише за якихось 500 метрів від крайніх будинків міста. Можна лише здогадуватися, який радіоактивний удар отримали мешканці. Перед очима пана Бізера і досі стоїть вертоліт, який засипав спеціальну глину у жерло реактора. Мить – і гвинтокрил разом із пілот полетів вниз. Так їх і не знайшли…

Про радіацію ми й не думали! - наголошує Рудольф Степанович, відповідаючи на запитання про вплив радіоактивного випромінювання. Одягнені були у звичайний одяг. Звісно, перевдягалися обов'язково і приймали душ після повернення із Прип'яті. Але про якісь спеціальні засоби захисту й мови не було – лише марлеві пов'язки чи респіратори на обличчі. На думки про небезпеку наштовхували лише поодинокі картини. Як от облізлі повністю коти чи яблуні в кінці осені, які стояли вже без листя, але гілки аж гнулися від стиглих плодів. Тоді й було зрозуміло, що щось не те коїться в природі.

Два місяці пробув Рудольф Степанович на відчуженій території. Каже, і в той період жили не лише службою. Активно займалися спортом. Із гордістю показує фото, на якому позують переможці-волейболісти з Чернівецької області, які обіграли усі інші команди ліквідаторів.

Чоловік переконаний, саме ця жага до життя та активність допомогли йому виконати усі поставлені перед ним задачі. Щоправда, деколи все ж атомні реактори та хмари радіації ввижаються у страшному сні…

СЗГ УМВС України

в Чернівецькій області
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Попередня новина: В Житомирській області в ...
Наступна новина: Вінничина: з початку ...

КОМЕНТАРІ