Святослав Боруцький: "Сила "Свободи" – у народній програмі захисту українців"

Святослав Боруцький: "Сила "Свободи" – у народній програмі захисту українців"

05.12.14 10:16 0 908
– Святославе Юрійовичу, у дні річниці Майдану багато згадок про події, які відбулися зовсім недавно. Втім, люди старшого покоління завжди співставляють їх із початком 1990-х років, з 2004-м роком. Ви брали участь у студентських мітингах, виступали на багатьох акціях протестів ще тоді, коли прізвища їхніх учасників занотовували співробітники КДБ. Тоді рух за незалежність наростав, як лавина. Чому так сталося, що тільки на нашій пам'яті ми маємо три Майдани і за 23 роки не змогли побудувати нової, могутньої і заможної України?

– На жаль, українська революція не була завершена ні у 90-х роках, ні навіть на недавньому Майдані. Схиляючи голови перед героями Небесної сотні, які поклали свої життя за Україну, мусимо визнати, що з усіх основних вимог Революції гідності ми поки що виконали тільки одну – разом повалили бандитський режим Януковича. Уся боротьба попереду. Будучи студентом і молодим вчителем, я також мав великі надії, бо на початку 90-х років разом із молоддю було багато живих учасників УПА, які боролися за Україну і мали стійкі принципи. Але щось найважливіше ми пропустили, і так склалося, що дуже скоро побачили, як довкола постає Україна, але зовсім не та, за яку ми боролися.

У 1998 році я вибрав для себе партію, яка згодом стала Всеукраїнським об'єднанням "Свобода", бо тільки вона захищає українців і має рішучу програму дій. Тоді вже була багатопартійність, і у Верховній Раді були депутати від проукраїнських сил. Але якесь угодовство, загравання із комуністами і колишніми комсомольцями можна було розпізнати у їхніх діях. Люстрації, як це зробили у Чехії, Польщі, країнах Балтії, на жаль, не відбулося. На необхідності люстрації і усунення із державних посад комуністів і агентури КДБ-ФСБ у 2005 році наполягав голова Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олег Тягнибок, який вніс відповідний законопроект, але до його позиції тоді, на жаль, не дослухались. Тільки на Майдані гідності настало прозріння. Після смертей героїв Небесної сотні. Треба все зробити, щоб раз і назавжди заборонити комуністичну ідеологію, діяльність КПУ, Партії регіонів та інших організацій, які ведуть антиукраїнську діяльність.

– Що мало найбільший вплив на Ваш політичний вибір?

– Звичайно, насамперед патріотичне виховання у сім'ї, люди і край, у якому народився. Зовсім поруч розташовані славні козацькі Берестечко та Новий Загорів. Цьогоріч ми вже 25-й раз зібрали народне віче в Новому Загорові, щоб вшанувати загиблих у битві з нацистськими окупантами під стінами монастиря у 1943 році вояків УПА. У цьому місці 42 молодих українських повстанців дві з половиною доби тримали бій проти тисячі ворогів. Вони мали тільки гранатомет і чотири кулемети. 29 вояків, у тому числі й командир повстанців Андрій Марценюк "Береза", загинули у нерівнім бою. Їх імена викарбувані на меморіалі, спорудженому на пагорбі. Цьогорічне вшанування героїв і панахида були особливі, бо, згадуючи героїв УПА, люди вшанували героїв Небесної сотні та бійців, які воюють проти російського агресора на сході.

– Часто доводилось Вам бути на Майдані?

– Я організовував людей і бився. Ми займали Київську міську раду і відбивалися від штурмів, тримали приміщення і забезпечували порядок у ньому, зокрема на шостому поверсі. "Скільки маєш людей – забирай усіх", – була команда. Не хочу казати, що я робив, бо ми робили це разом. У кожній акції "Свобода" була організованою і дисциплінованою силою, тому ті, хто був поруч зі мною, залишились живі. З регіонів прибували нові сили. Ми тримали зв'язок з областю, де також відбувалися дуже бурхливі події зі зміни влади. Просто з Майдану доводилось мчати на сесію облради. Були дуже організовані й напружені акції і в нас у Луцьку, і під Рівним, коли ми завертали назад автомобілі, не допускаючи до Києва міліцейські спецпідрозділи. Таким організованим протистоянням ми рятували і душі тих українців, яких у погонах везли захищати Януковича. Серед тих, хто міг тоді назавжди оганьбитись, є люди, які з честю захищають Україну.

– За рік відбулися великі зміни у суспільстві. Українці повернули собі гідність і навчилися поважати свою націю. Що, на Вашу думку, потрібно зробити, щоб довершити революцію?

– Попри те, що минули і президентські, і парламентські вибори, влада мало змінилася. У Верховній Раді чимало людей, які підтримували режим Януковича і не мають жодного морального права представляти державу. Все більше і більше розмов лунає у Києві і на місцях про те, що закон про люстрацію, який мав очистити владу, є недосконалим. Це у той час, коли люди чекають докорінних реформ і змін. Коли українці житимуть так, як у країнах Балтії? Чи вдасться побороти корупцію, як зробили це в Грузії? На превеликий жаль, влада сильно відстає від суспільства. У Верховній Раді після виборів почали розподіл посад, а на місцях – кругова порука, і найглибше корупція вкорінилася серед тих, хто мав би захищати закон. Часу на проведення кардинальних змін дуже мало. Тим більше, що країна перебуває у стані війни з російським агресором, а в нас нема єдності щодо правового режиму воєнного стану на території, де тривають бойові дії, не зроблено жодних кроків для вступу у НАТО. Люди чекають скасування пенсійних привілеїв і пенсійної реформи Януковича-Азарова, запровадження справедливих податків, які сприяли б становленню середнього класу. Малий бізнес – малі податки, великий бізнес – великі податки.

На жаль, впродовж останніх місяців доводилося спостерігати, що й уряд Яценюка також працював "на підтанцьовці" в олігархів. Народний депутат України, голова нашої обласної організації Анатолій Вітів, зокрема, привернув увагу до того, як уряд сприяв дніпропетровському олігархові Ігорю Коломойському в авіаційному бізнесі. Очевидно, це бачать і на Заході, тому й чимало європейських політиків скептично ставляться до українських реформ. Тим часом нам підтримка потрібна як ніколи. Від нового парламенту люди чекають законів про справжню, а не косметичну люстрацію, про повернення вкрадених капіталів із офшорних зон, про обкладення податками олігархів і про ліквідацію монополій в економіці, про нову систему виборів на пропорційній основі за відкритими списками. Цих змін вимагатимуть народні депутати від "Свободи", які обрані до парламенту в мажоритарних округах, і "свободівці", які мають свої фракції у місцевих органах влади. Головне, що ми матимемо у цьому велику підтримку суспільства, яке таки змінилося.

– Святославе Юрійовичу, Ви були депутатом міської ради і здобули велику підтримку лучан у гострій конкурентній боротьбі на довиборах до обласної ради. Що вважаєте найважливішим для Луцька на перспективу?

– Я історик за фахом, може, тому й найбільше переконаний, що нам варто розвивати Луцьк як місто туристичне зі славною історією і добре збереженими пам'ятками архітектури. Мені доводилось приймати друга, який спеціально приїхав до Луцька, щоб побачити Луцький замок. Я дуже загорівся цією зустріччю, хотів йому усе показати з найкращого боку. Ми вийшли на замкові вежі, і, на жаль, після великого захоплення мій гість вжахнувся від панорами базару, запруджених доріг і високовольтних ліній. Не знаю, чи буде Луцьк великим промисловим центром, бо є йому куди розвиватися у новітніх технологіях, але ми маємо зберегти перлину Волині – Луцький замок, Старе місто. Для цього потрібно і в міському, і в обласному бюджетах передбачити кошти на очищення від чагарників і укріплення замкових схилів, збереження пам'яток архітектури. Час уже визначитися з датою, коли буде перенесено Центральний ринок. Але для цього треба насамперед подбати про збереження робочих місць, бо у нинішніх умовах людям важливо заробити на хліб – тисячі людей працюють на ринку, треба на це зважати.

– У громадському середовищі зараз активно обговорюють рішення недавньої сесії обласної ради від 21 листопада, яке стосується затвердження переліку об'єктів комунальної власності для продажу, серед яких – будівлі у центрі міста, на вулиці Лесі Українки, 9 та Романюка,1, у яких багато років працюють редакції газет, книжкове видавництво, обласна організація Національної спілки письменників України. Це вже охрещено людьми не інакше, як "дерибаном", а найбільше обурює громадськість, що рішення це було ухвалене саме в річницю Майдану. Кажуть: нема вже Януковича, а схеми, ним придумані, залишилися. Що Ви про це думаєте, якою була позиція "Свободи"?

– Моя думка тут однозначна – такі приміщення у центрі міста повинні бути не те що в оренді, а у власності творчих об'єднань чи редакцій. Ми ж говорили про Старе місто, про те, чим маємо гордитися у ньому, як розвивати туризм. Та це ж має бути гордістю міста, що у такій-то кам'яниці у нас працюють письменники, які прославили Луцьк у своїх творах. Фракція ВО "Свобода" була проти цього рішення, про це чітко заявив голова нашої фракції, перший заступник голови обласної ради Олександр Пирожик – не можна продавати приміщення з "живими" орендарями. Йшлося тоді ще й про інші об'єкти – про базу відпочинку "Тросне" на березі озера у Маневицькому районі. Депутати від "Свободи", зокрема Микола Давидюк, який мешкає в цьому районі, виступали за те, щоб передати її громаді району. Але, на жаль, до наших аргументів не дослухались. Рішення було ухвалене мінімальною кількістю голосів, але один із депутатів згодом заявив, що за нього не голосував, бо на той момент був відсутній у сесійній залі, тож є надія, що воно не кінцеве. Фракція ВО "Свобода", яку не зламали через коліно і не скупили, як "тушок", залишається монолітною і завжди відстоюватиме свою позицію, захищатиме права українців та інтереси громад.

Біографія. Депутат обласної ради від Луцька Святослав Боруцький народився 28 жовтня 1971 року в селищі Мар'янівка Горохівського району. У 1993 році закінчив історичний факультет Луцького державного педагогічного інституті імені Лесі Українки. Працював учителем історії та суспільствознавства в школі села Скобелка Горохівського району, менеджером ТзОВ "Астав" у Луцьку, помічником-консультантом народного депутата України Анатолія Вітіва.

На початку 90-х років брав активну участь у боротьбі за незалежність України – очолював студентські страйки, входив у Варту Руху. З 1998 року – член Всеукраїнського об'єднання "Свобода", голова Луцької міської організації, заступник голови Волинської обласної організації ВО "Свобода".

З 2010-го до лютого 2013 року – депутат Луцької міської ради, голова фракції Всеукраїнського об'єднання "Свобода" у Луцькій міській раді. У лютому 2013-го обраний депутатом обласної ради в одномандатному мажоритарному окрузі № 37 від м. Луцьк. Член фракції ВО "Свобода" у Волинській обласній раді. Працює у постійній депутатській комісії з питань депутатської діяльності, місцевого самоврядування, захисту прав людини, законності, боротьби зі злочинністю.

Про це повідомили в прес-службі Волинської обласної організації ВО "Свобода"
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Попередня новина: У Рівненській області ...
Наступна новина: Касьянов: Інтелігенція та ...

КОМЕНТАРІ