Про це Віталій Загорулько розповів на творчому вечорі у Львові в Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».
Для мене бандерівці були як третій фронт після Другої світової війни
– Навчаючись у Донецькому національному університеті історичного факультету, я завжди виділявся серед студентів, бо добре володів українською мовою та мав інтерес до українського. Змалечку мені було цікаве усе військове і згодом, після перших проб у документалістиці, я відчув, що це моє.
Насамперед на моє патріотичне виховання вплинули мої батьки: батько з Харківщини, мати – з Холодного Яру, що на Черкащині. Але я мало знав про УПА, бандерівців. Для мене вони були як третій фронт після Другої світової війни і з якими вели боротьбу. Зараз я маю об’єктивну інформацію. Я приїхав сюди у Західну Україну, подивився в очі бандерівцям і побачив, що вони говорять правду. Тепер я буваю часто у Львові, бо маю багато тут підтримки того, що роблю.
Патріотів начебто багато, та щоб спонсорувати патріотичні фільми – їх немає
– Усе відзняті фільми зроблені невеликою купкою, проте дуже патріотичних людей. Патріотів начебто багато, та щоб спонсорувати фільми на патріотичну тематику – їх немає.
Через нестачу коштів ми довго не змогли закінчити фільм про останнього головного командира УПА Василя Кука. Ми не отримали жодної копійки на цей фільм навіть від тої політичної сили, яка насамперед пропагує ідеологію ОУН-УПА. На закінчення справи нам пожертвував один хлопець 10 тис. гривень з умовою, що згадають у титрах про його брата, який загинув на Євромайдані 20 січня.
Якщо будеш суворо ставитись до своєї роботи, тоді буде результат
– Звичайно, джерело моїх історичних робіт – це архівні документи. Хоча насправді режисери- документалісти сидять в архівах мало, бо на пошуки й опрацювання потрібно багато часу, якого не вистачає. Наприклад, на проект виділено 2 місяці і за це й час потрібно підготуватись, зібрати фактаж, знайти очевидців тих історичних подій та записати їх, змонтувати відзняте тощо.
Я ставлюсь до своєї роботи дуже прискіпливо і суворо, бо лише тоді бачу успіх та повагу від людей. Тому в архівах мають сидіти професіонали, які можуть допомогти вже з відібраною інформацією. Я дуже ціную своє знайомство з львівським істориком Русланом Забілим, бо він мав усе, що потрібно для зйомок документальних фільмів: і документи, і знайомих людей.
Для мене важливо представити дві точки зору: винних та потерпілих
– Я зрозумів, що треба знімати фільми про справжню війну зі слів її справжніх учасників. Мені подобається спілкуватися з носіями живої пам’яті. Я за декілька хвилин розмови можу відчути, кажуть вони правду чи ні. Це видно по обличчі людини. Але коли людина говорить неправду, то це документальному фільму навіть додає. Наприклад, я хотів зустрітись зі справжніми ветеранами, які, в основному, живуть десь далеко у селі і їх дуже мало. Одні й далі говорять ту правду, що була правильна комуністичній владі, а інші – говорять, як воно насправді було.
Я не підтасовую факти. Для мене в документалістиці важливо представляти дві точки зору: винних та потерпілих. Я ніколи не принижуватиму людину, навіть якщо вона для мене кардинально антипатична і для більшості виступає як негативний герой цих історичних подій. Рано чи пізно він сам розколеться. Наприклад, коли ми знімали перший фільм «УПА. Третя сила», я зустрічався не тільки з колишніми вояками УПА, а й з колишнім представником МВД, що боровся з націоналістичним підпіллям. До речі, він так і залишився чекістом, оскільки відмовився від зйомки, бо сказав, що цей фільм буде знято «з позицій українського націоналізму».
Патріотом в Донецьку бути набагато важче, ніж у Львові чи навіть у Києві
– Де взятися тим патріотам у Донецьку? Там не так багато можливостей ним стати. Або це виховання у сім’ї, як у мене було, або ти приїжджий. Мені здається інших варіантів немає. Якщо зростаєш в депресивному містечку, де люди п’ють, не читають і не знають правди, то як ти будеш патріотом? Хіба що таких людей треба привозити на місця і щоб вони самі робили висновки, які є патріоти, націоналісти і що ніяких фашистів не існує.
Хоча у Донецьку, насправді, патріотом бути набагато важче, ніж у Львові чи навіть у Києві. Люди там просто не так відкрито можуть заявляти про свою позицію. На мою думку, патріотом є той, хто не тільки спілкується українською, але хоче розбудовувати правову сильну державу і готовий відстоювати її суверенність. Дуже показовою є позиція.
Я фільмував на Майдані та став добровольцем батальйону особливого призначення «Київ-2»
– Я вважаю, що зараз ті ж історичні події, що й були у 20-40-их роках ХХ століття, чи під час Гетьманщини. Зараз золотий час для кінодокументалістів. Наприклад хлопці, що випустили унікальний документальний фільм про Євромайдан, Революцію гідності, зробили противагу тій російській пропаганді, бо інформаційно-пропагандистська війна вбиває так само, як і справжня війна. Я проти того, щоб відповідати такою ж пропагандою. Ми будуємо сильну державу, для якої такі методи не прийнятні.
Я був на Майдані та фільмував його. Також я відчув, що не можу стояти осторонь, коли йде війна на землі, де я народився та виріс, тому пішов добровольцем батальйону особливого призначення «Київ-2». За цей час я спостерігав та особисто був знайомий з хлопцями, які начебто спочатку не були патріотами і не кричали «Слава Україні! Героям Слава!». Вони пішли у військо, бо відчували, що це неправильно, що Росія претендує на їхні землі. І впродовж часу перебування на фронті, ці ж донецькі стали ще більше патріотами, ніж, можливо, багато хто є тут, у Львові.
Я не вважаю себе великим експертом у політичних питаннях, але поки що не бачу позитивного закінчення конфлікту на Сході. Я раджу всім набиратись життєвого досвіду, за можливості, займатися волонтерством та просто не відгороджуватися від того, що відбувається там. Хлопцям раджу набиратись військових навиків, оскільки треба бути до всього готовим.
Довідка.
Віталій Загорулько є автором таких документальних фільмів: «Служба безпеки ОУН. Зачинені двері», «УПА. Тактика боротьби», «Махно. Невольник свободи», «Україна. Незалежність назавжди», «Ціна перемоги. Невідома окупація», «Окопна правда «живої сили’’», «Обличчя купюри. Тарас Шевченко. Людина чи легенда?», «УПА. Третя сила» та інших.
Записала Мар’яна Голуб’як, для
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: В Закарпатській області у ...
Наступна новина: На час зимової сесії у МОН ...
Замена экрана Xiaomi 12
Переваги агенства інтернет-маркетингу від Penguin-team
Почему стоит купить форсунки для полива?
Почему стоит купить молд силиконовый в интернет магазине Zabaganka?
Отличный выбор для стильных образов: красивые квадратные ногти
Переваги ІСТЕЛ 3000 - провідного українського постачальника