Журналіст Михайло Маслій на своїй сторінці у Facebook згадав про свою першу зустріч з композитором: «Ми зустрілися 24 березня 2005 року в його львівській квартирі-музеї, що на вулиці Марії Конопницької, погожого весняного ранку. У свій 102–й рік славетного творчого життя маестро ще працював на півокладу у Вищій музичній академії ім. М. Лисенка, обіймаючи посаду професора–консультанта. У виші й надалі була його трудова книжка».
Журналіст зазначив, що Колесса переймався долею рідної музики, тому слідкував за підготовкою майбутніх диригентів оперно-симфонічних оркестрів.
«Підказував, ділився досвідом, направляв у необхідне русло. У розмові зізнався, що відчув смак своєї Другої симфонії, яку написав ще в 1960 році і мріє про третю. Казав, що має для цього всі необхідні дані. Його оптимізм, ясний розум, вікова мудрість та міць духу просто вражали», – зазначив Маслій.
За даними Вікіпедії, Микола Колесса зростав у атмосфері музикування і співу у родині видатного фольклориста Філарета Колесси.
В 1911 році, батьки віддають малого на навчання у Музичний інститут ім. М. Лисенка. Та події 1914-17 років (І світова війна), змусили Колесс залишити рідну домівку і шукати прихистку у Відні. Там Микола навчався у гімназії і брав приватні уроки гри на фортепіано. Пізніше навчався у приватній школі італійської піаністки Маріетти де Джеллі.
З юнацьких років належав до Пласту, брав активну участь у його діяльності. Нагороджений одним із найвищих пластових орденів – «Вічного Вогню у Золоті».
Повернувшись до Львова, Микола зацікавлюється диригуванням. Тож коли його попросили підмінити диригента чоловічого хору гімназії, наміри освоїти диригентський фах утвердились остаточно. У 1924 році вступає в Карловий університет на факультет філософії та славістики, а також записується вільним слухачем до педагогічного інституту ім. Драгоманова на музичний факультет, де проходить гармонію у Федора Якименка та диригування у Платоніди Щуровської.
В 1925 році Миколу Колессу приймають на ІІ курс відділу композиції та диригування Празької консерваторії, навчання у якій він завершує у 1928. Першим професійним твором композитора стала «Українська сюїта» (1928). Її прем’єра відбулась того ж року у Празькій консерваторії, а згодом (на пропозицію С. Людкевича) ще й у Львові.
Після закінчення консерваторії, Микола Колесса вступає у Школу вищої майстерності, де навчається композиції у Вітезслава Новака. З дипломом диригента й композитора, Микола Колесса повертається до Львова. Проте, йому не одразу вдалося влаштуватись на роботу. Якийсь час викладає в оперній студії при консерваторії Польського товариства, диригує хором «Стрийський Боян», веде курси сільських диригентів.
Згодом, Микола Філаретович отримує постійне місце викладача теоретичних дисциплін та диригування у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка.
1931–1939 рр. – викладав у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка у Львові.
Зібрав рукописи, опублікував статті, спогади про Антонича Богдана-Ігоря.
1953–1965 рр. – ректор, а з 1957 р.– професор Львівської консерваторії (тепер – Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка).
Активно виступав як диригент із симфонічними оркестрами Львівської філармонії, Театру опери та балету (1944–1947). Водночас був художнім керівником і головним диригентом хорової капели «Трембіта» (1946–1948).
Микола Колесса виховав цілу плеяду диригентів, знаних далеко за межами України. Серед них: Степан Турчак, Іван Гамкало, Юрій Луців, Іван Юзюк, Євген Вахняк, Тарас Микитка, Богдан Антків, Орест Кураш, Роман Филипчук, Євген Досенко Богдан Герявенко і багато інших, а підручник «Основи техніки диригування» й донині залишається основною навчальною книгою для декількох поколінь музикантів. Його ім’ям була названа Львівська державна музична школа № 2.
Він помер 8 червня 2006 року у Львові.
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: На Вінничині керівництво ...
Наступна новина: Голова облдержадміністрації ...