У підшефному Івано-Франківському обласному інтернаті для дітей позбавлених батьківського піклування вихованці презентували творчий вечір: «Вони пішли у вічність, щоб Україну зберегти», присвячений працівникам міліції, які проходили службу в зоні АТО та світлій пам'яті тих хто загинув.
Ідея цього творчого заходу належить вихователю 9 класу інтернату Мирославі Василівні Андрійчук. ЇЇ творчий задум допомагав втілювати в життя весь педагогічний колектив закладу. І їм це вдалося. Байдужих в залі не було жодної душі. Зрештою, хіба може бути інакше, коли Україна у вогні, коли біль і сльози, які бачили там інспектори ДАІ, підставляючи свої серця під кулі з душевним щемом і емоціями оспівані у піснях і віршах надзвичайно обдарованих талантом дітей. Їм вдалося доторкнутися до найтонших струн душі, її тривоги і трагізму. Загалом тема визвольної боротьби – то великий героїзм українського народу. Нині гинуть за цілісність України найкращі – цвіт нації. Тому тема проводів на війну не обійшла увагою сценаристів і втілилася в інсценізацію: «Проводи сина», у якій мати, стискаючи біль у серці, відмовлялася повірити у загибель сина…
Мати: Вставай, сину! Вставай, сину! Приїхала мати!
День народження синочка свого зустрічати.
Рушник вишитий привезла в дарунок для сина
Слізоньками полита свіженька могила.
Ведуча: В руках матері старої китиця калини.
Бо за волю України син її загинув
Мати: «Прости мені любий сину ! – вклонилася низько,
Що я трохи припізнилась – дорога неблизька.
Бо дорога та близька лише я старенька
Бо калину я зривала, рано-пораненьку.
Ту калину не раз рвала й сльози витирала
Не раз тебе із неволі ждала-виглядала
Промов, промов , мій синочку, хоч слово до мене
Болить моє серце бідне. Так тяжко зранене.
Син: Не плач, моя мамо рідненька,
Ти тихо мене пом'яни
Я Ангелом з неба прилину
І прийду до Тебе у сни.
Україна в тривозі… Ще не скоро висохнуть сльози матерів, які втратили своїх героїв. Оплакує нині Україна героїв Небесної сотні. Їх згадали поіменно у молитвах. 23 роки Україна не знала війни. У буремні 90-ті Україні вдалося зберегти мир, але тепер війна торкнулася майже кожної родини.
- З початку бойових дій на Сході України побувало понад 500 офіцерів та сержантів міліції Прикарпаття, 10 із них не повернулися додому живими, 8 – пропало безвісти, - зазначила у своєму виступі начальник сектору соціально-гуманітарної роботи УКЗ УМВС в області підполковник міліції Віра Долішня. Це невимовний біль і сльози дітей-сиріт, вдів і матерів, який ніколи не загоїть рани війни.
На завершення заходів учасники зробили спільне пам'ятне фото.
Прес-служба УДАІ УМВС в Івано-Франківській області
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Львівщина: допоможіть ...
Наступна новина: В Закарпатській області у ...
Театральная афиша Москвы: лучшие спектакли
Понятие и признаки инфантильности: как распознать психологическую незрелость
Самі дієві мазі з трав
Як найкраще привітати: ідеї та поради