Тисячі житомирян прийшли 8 грудня до Житомирського академічного українського музично-драматичного театру імені Івана Кочерги, щоб попрощатися зі справжнім українцем, великим патріотом і світлою людиною.
Голова облдержадміністрації Сергій Машковський висловив співчуття рідним і близьким покійного, назвавши Володимира Шинкарука людиною невичерпної енергії та щедрої душі. Кожне його слово, поезія і пісня були наповнені добротою та теплом. Володимир Федорович, зазначив керівник області дуже переживав за долю України, за її синів, які зараз воюють на Сході. Одну зі своїх останніх пісень, яка називається «Не даремно», він присвятив саме їм. На концерті для бійців 95-ї Житомирської окремої аеромобільної бригади цю композицію виконала його донька Ірина Шинкарук.
Володимир Федорович дуже любив життя. Він намагався не пропустити нічого хорошого, нічого світлого, за яким би потім жалкував. Останні тижні свого життя він дуже страждав. Але навіть у цей час продовжував писати. Про це сказала на траурному мітингу донька митця. Володимир Шинкарук підготував до виходу збірку своїх останніх віршів «Дідове літо», встиг повністю підготувати збірку наукових дослідницьких праць. Практично готова аудіокнига з його поезіями. Готувався альбом дуетних пісень.
Ірина Шинкарук прочитала останній твір батька, написаний за кілька днів до смерті.
Сонце стоїть біля наших дверей,
Весна набирає силу.
Я наркозалежний від добрих людей,
Що колом любові мене оточили.
Роки пилом спадають до ніг,
Рікою стікають до краю.
Я наркозалежний від друзів своїх,
Що й досі від смерті мене вберігають.
Згасла життєва свіча людини, якою гордиться Поліський край, пишається Україна. Допоки люди пам'ятатимуть Володимира Шинкарука, читатимуть його поезії, слухатимуть його пісні – він житиме серед нас.
Довідково. Володимир Федорович Шинкарук – автор і виконавець своїх пісень, ведучий і режисер, професор і почесний професор Житомирського державного університету імені Івана Франка, почесний громадянин міста Житомира – народився 19 серпня 1954 року в селі Вчорайшому Ружинського району Житомирської області в родині медиків. У 1971 році із золотою медаллю закінчив Червоненську середню школу і став працювати завідувачем клубу Червоненського цукрового комбінату. Згодом закінчив філологічний факультет Житомирського державного педагогічного інституту ім. І. Франка, служив у війську, навчався в аспірантурі Київського державного педагогічного інституту ім. М.Горького. Працював на посадах асистента, старшого викладача, доцента, професора Житомирського державного університету імені Івана Франка, а також у Київському національному університеті культури та мистецтв (2000–2002). Його наукові інтереси лежали у сфері історії літератури та мистецтва, літературного краєзнавства. Він – автор бібліографічного довідника «Літературна Житомирщина» (1993), навчальних посібників «Давня література. Практикум» (2003, у співавторстві з П. Білоусом), «Українська література. ХІ – ХVІІІ ст. Практикум» (2006, у співавторстві з П. Білоусом), майже сотні наукових статей.
Постійно поєднував науково-педагогічну діяльність із концертними виступами. Як автор і виконавець був переможцем багатьох музичних фестивалів і конкурсів. Записав і видав 2 магнітних альбоми, 7 компакт-дисків. Останній – «Щоб серцем бути молодим» – з'явився у 2014 році.
Володимир Шинкарук – член Національної спілки письменників України. Його перу належать книги поезій і пісень: «Moderatо синіх сутінків» (1994), «На відстані ночі» (1996), «Перелітні дощі» (1999), «Перехрестя розлук» (2004), «Колискова для осені» (2009), «У затінку сонця» (2012), збірки прози: «Оповідання» (2003), «Нестандартний підхід» (2006), прозово-поетична книга «На два життя одразу» (2010), роман «Тренер» (2011).
Лауреат обласної комсомольської премії імені Миколи Шпака (1986), Всеукраїнської премії ім. І. Огієнка (2008), переможець Х Всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова» в номінації «Пісенні тексти про кохання» (2010).
У 1991 році отримав почесне звання «Заслужений працівник культури України», у 2009 році – орден «За заслуги» ІІІ ст. У 2011 році Володимир Шинкарук став почесним громадянином Житомира, у 2013-му нагороджений найвищою відзнакою області «Честь і слава Житомирщини».
Про це повідомили у Житомирській ОДА
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: У Рівненській області у ...
Наступна новина: Працівники ДАІ Львівщини ...
Преимущества восстановления после COVID-19 в санатории «Золотой берег»
Як обрати ідеальний крем під очі?
Облачный майнинг стал проще: инновационный способ MAR Mining увеличить криптовалютное богатство
Почему стоит взять кредит без поручителей?
Зачем нужно знать прогноз погоды заранее?
Визначні місця Львова: ТОП-5