У рік трагедії дубровиччанин Віктор Голяка працював в органах внутрішніх справ, у Дубровицькому райвідділі міліції, був молодшим сержантом. У першому півріччі 1986 року він проходив підвищення кваліфікації в місті Києв.
- Коли та як Вас направили до Чорнобиля?
- У ніч на 27 квітня під час того, коли я перебував на курсах підвищення кваліфікації в місті Києві, мій та інші взводи було піднято по тривозі. – розповідає Віктор Голяка. - Вишикувавши нас на плацу, лише в польовій формі, так і відправили всіх до автобусів, котрі вже на нас чекали. Наші командири нам причину виїзду не пояснили.
- Яку функцію Ви там виконували?
- Наша задача була в тому, що треба було евакуйовувати з місця трагедії людей. Пригнали до тисячі автобусів. Люди плакали. А ми з колегами ходили з квартири в квартиру та сповіщали людям про евакуацію та виїзд. Нам не давали жодних засобів захисту. Починаючи з 28 квітня, коли всіх людей було вивезено, ми здійснювали охорону жилих приміщень громадян, котрих було евакуйовано. Ще до цих пір пам'ятаю, що за мною була закріплена вулиця Героїв Сталінграда в місті Прип`ять.
- Чи були випадки мародерства?
- Так, звичайно, були. Вже 28 квітня ми спіймали зловмисника, який намагався здійснити крадіжку майна громадян, котрі виїхали з мертвої зони. А оскільки був уведений військовий стан, то вже 29 квітня затриманому було присуджено позбавлення волі строком на 7 років.
- Чи було у вас місце для відпочинку і як харчувалися?
- Нас поселили у Чорнобилі, - оповідує Віктор Голяка. - Перший час ми спали на бетонній підлозі, пізніше нам підвезли матраци. Їжу привозили зі столиці один раз на добу, але в цьому нам дуже допомагало місцеве населення, котре лишилося проживати у своїх рідних домівках, які приносили нам продукти харчування.
- Коли почалося відголосся радіації на Вашому здоров'ї та на здоров'ї ваших побратимів?
- Вже на четвертий день перебування в радіаційно забрудненій зоні у хлопців почали спостерігатися часті перепади тиску, були кровотечі з носа, свербіло в горлі. В мене ж був справжній шок, коли в 1991 році лікарі поставили діагноз – хронічне проявлення променевої хвороби. На даний момент проходжу 2 рази в рік курс лікування.
Віктор Голяка – пенсіонер ОВС, у 1998 році пішов на пенсію за вислугою років у званні майора. Окрім статусу ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, отримав медаль за відмінну службу по охороні громадського порядку на території Чорнобиля.
- Зазвичай про ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС згадують двічі на рік: напередодні Дня ліквідатора 14 грудня та з нагоди чергової річниці найбільшої техногенної катастрофи ХХ століття. Чимало з тих, кого відряджали на Київщину, навіть не знали, куди саме вони їдуть, і що їх там чекає. Тим більше не знали вони і про те, як це позначиться на їхньому здоров'ї, - розповідає начальник Дубровицького РВ УМВС підполковник міліції Сергій Родзін. – На жаль, «час» робить свою справу, і як би нам того не хотілося, але боротись із ним не в наших силах. Прикро, із ветеранів-ліквідаторів є й ті, що вже залишили нас. Вічна їм Пам'ять та подяка рідним і близьким. А нам залишається берегти у своїх серцях невмирущу пам'ять про «солдатів атомного фронту», які відзначилися доброю справою у раніше мало відомому куточку українського Полісся.
Катерина Семенюк,
Дубровицький РВ УМВС
України в Рівненській області
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: "Банківський ...
Наступна новина: В Чернівецькій області куди ...
Преимущества быстрых займов на карту онлайн
Український бренд дизайнерського одягу CAT ORANGE
Talvi Ukraine объявляет грандиозные скидки на Black Friday
Коли потрібна термінова консультація педіатра?
Услуга "Семейный водитель": Ваше спокойствие и безопасность ваших детей