Життя цього стриманого, впевненого, мудрого, доброго та сильного душею чоловіка з очима кольору неба перетнула глибока борозна ядерної епохи. Він про Чорнобиль знає не з чуток.
У 21 рік, відслуживши армію, старший сержант міліції Василь Губаренко прийшов працювати до Коростенського відділу міліції на посаду міліціонера патрульно-постової служби. У далекому 1986 році він пліч-о-пліч з колегами-правоохоронцями прийняв на себе найпотужніший удар чорнобильської біди. Ті дні, які Василь Петрович провів у зоні відчуження, він пам'ятатиме все своє життя.
- Звістку про відрядження у Чорнобиль я зустрів у квітні 1986 року, перебуваючи на навчанні у Київському учбовому центрі працівників патрульної служби. - Пізнього вечора увесь особовий склад центру був піднятий по тривозі, ми сіли в автобус і поїхали у місто Прип'ять – пригадує Василь Губаренко.
– Нічого особливого у цьому не було,- розповідає ліквідатор, - хоч здавалось трохи незвично, але ж ніяк не лячно. Ми були молодими і енергійними. Ані страху, ані небажання їхати не було. Ми не відчували небезпеки і не падали духом. Безперечно, мінімум інформації про аварію на атомній електростанції все ж таки ширився у формі чуток та здогадів.
У Прип'яті нас розселили у приміщенні підприємства сільгосптехніки. Ні респіраторів, ні дозиметрів у нас не було.
Основними завданнями визначили патрулювання міста, недопущення правопорушень, крадіжок, мародерства, охорону громадського порядку.
Господарі квартир та будинків, які поспіхом виїжджали з міста, залишали двері своїх помешкань відкритими, подекуди навіть не вимикали телевізорів, радіоприймачів. А увечері, коли наші взводи патрулювали пусті вулиці, міліціонери заходили до тих помешкань, у вікнах яких з'являлося світло, аби переконати господарів, що з якихось причин не покинули напівмертву Прип'ять, невідкладно це зробити. Хоча б заради збереження власного життя та життя дітей.
Повернувшись із небезпечного відрядження, Василь Петрович продовжив служити в органах внутрішніх справ інспектором дорожньо-патрульної служби і лише у 1998 році пішов на заслужений відпочинок з посади заступника командира взводу дорожньо-патрульної служби Коростенського міськвідділу міліції.
Про ті дні, проведені в зоні відчуження, з кожним роком все більше нагадує підірване здоров'я. Проте Василь Петрович, сповнений енергії та оптимізму, чим і ділиться зі своїми молодими колегами. Ветеран веде активний спосіб життя, займається фізкультурою, працює та радіє життю.
Олена Волковська,
Коростенський МВ УМВС
України в Житомирській області
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Цього тижня свої професійні ...
Наступна новина: На Вінничині прокуратура ...
Цікаві факти про iPhone 16
Що цікавого в iPhone 16?
Переваги охоронної компанії в Києві
Программа '12 шагов': поддержка и восстановление с клиникой "Stop-зависимость"