Житомирщина: на Коростенщині правоохоронці свято бережуть пам'ять про чорнобильську біду

Житомирщина: на Коростенщині правоохоронці свято бережуть пам'ять про чорнобильську біду

15.12.14 16:42 0 648
Спогади безпосередніх учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, їх живі розповіді є найбільш пізнавальними для молоді. Тож у Коростенському МВ УМВС зустрічі нинішніх правоохоронців з старшими колегами-ліквідаторами є постійними. Серед таких нині пенсіонер органів внутрішніх справ, а в ті далекі 80-ті інспектор патрульної служби Василь Петрович Губаренко.

Життя цього стриманого, впевненого, мудрого, доброго та сильного душею чоловіка з очима кольору неба перетнула глибока борозна ядерної епохи. Він про Чорнобиль знає не з чуток.

У 21 рік, відслуживши армію, старший сержант міліції Василь Губаренко прийшов працювати до Коростенського відділу міліції на посаду міліціонера патрульно-постової служби. У далекому 1986 році він пліч-о-пліч з колегами-правоохоронцями прийняв на себе найпотужніший удар чорнобильської біди. Ті дні, які Василь Петрович провів у зоні відчуження, він пам'ятатиме все своє життя.

- Звістку про відрядження у Чорнобиль я зустрів у квітні 1986 року, перебуваючи на навчанні у Київському учбовому центрі працівників патрульної служби. - Пізнього вечора увесь особовий склад центру був піднятий по тривозі, ми сіли в автобус і поїхали у місто Прип'ять – пригадує Василь Губаренко.

– Нічого особливого у цьому не було,- розповідає ліквідатор, - хоч здавалось трохи незвично, але ж ніяк не лячно. Ми були молодими і енергійними. Ані страху, ані небажання їхати не було. Ми не відчували небезпеки і не падали духом. Безперечно, мінімум інформації про аварію на атомній електростанції все ж таки ширився у формі чуток та здогадів.

У Прип'яті нас розселили у приміщенні підприємства сільгосптехніки. Ні респіраторів, ні дозиметрів у нас не було.

Основними завданнями визначили патрулювання міста, недопущення правопорушень, крадіжок, мародерства, охорону громадського порядку.

Господарі квартир та будинків, які поспіхом виїжджали з міста, залишали двері своїх помешкань відкритими, подекуди навіть не вимикали телевізорів, радіоприймачів. А увечері, коли наші взводи патрулювали пусті вулиці, міліціонери заходили до тих помешкань, у вікнах яких з'являлося світло, аби переконати господарів, що з якихось причин не покинули напівмертву Прип'ять, невідкладно це зробити. Хоча б заради збереження власного життя та життя дітей.

Повернувшись із небезпечного відрядження, Василь Петрович продовжив служити в органах внутрішніх справ інспектором дорожньо-патрульної служби і лише у 1998 році пішов на заслужений відпочинок з посади заступника командира взводу дорожньо-патрульної служби Коростенського міськвідділу міліції.

Про ті дні, проведені в зоні відчуження, з кожним роком все більше нагадує підірване здоров'я. Проте Василь Петрович, сповнений енергії та оптимізму, чим і ділиться зі своїми молодими колегами. Ветеран веде активний спосіб життя, займається фізкультурою, працює та радіє життю.

Олена Волковська,

Коростенський МВ УМВС

України в Житомирській області
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)

КОМЕНТАРІ