У Рівненській області професія,що об'єднує покоління

У Рівненській області професія,що об'єднує покоління

20.12.14 16:03 0 660
Саме професія міліціонера об'єднує не одне покоління родини Пасют. Про їх трудову династію, де з покоління в покоління передаються сімейні традиції, досвід, правила поведінки, уміння, розповів мій колега, нині вже капітан міліції Ігор Пасюта. Його родина на має загалом аж 145 років вислуги!

Старт трудовому марафону дав Петро Григорович Пасюта – прадід Ігоря, який працював упродовж 29 років дільничним інспектором. Його, на жаль, Ігор зовсім не пам'ятає, але про всі подвиги на службі та людські якості знає від батька та діда.

Після служби в армії син Петра Григоровича Іван теж одягнув міліцейську форму на цілих 27 років. Іван Петрович підтримував належний правопорядок у дванадцяти селах Рівненського (на той час Клеванського) району. Тут правоохоронець жив на рідній землі, працював на ній поруч з односельцями. В першу чергу допомагав людям, і люди його не підводили. У селі Сухівці зустрів свою долю – Марію Василівну, яка подарувала йому трьох синів. Вже два з половиною місяці, як не стало мужнього офіцера, та ще ніхто з односельців не згадав його недобрим словом. Ще досі про «свого» дільничного відкликаються з повагою.

Слідами батька пішли всі троє синів. Кожен відслужив у міліції не менше 25 років. Наймолодший Володимир пішов на заслужений відпочинок з посади чергового чергової частини управління ДАІ Рівненської області у званні капітана. Середній Анатолій та старший Михайло – з посади начальника чергової частини УДАІ в області у званні майора. Кожен з них зустрів своє кохання, і в сім`ї кожного народилося по двоє діток.

І лише син старшого Михайла вирішив продовжити династію міліціонерів.

— Скільки себе пам'ятаю, — говорить Ігор Пасюта, — я завжди хотів бути схожим на батька. Він був вимогливим і справедливим, але при цьому завжди був і є моїм другом. Його робота забирала багато часу. Бувало, що засинав увечері, коли батька ще не було, а прокидався, коли він уже пішов. Тому я дуже цінував моменти, коли ми могли бути удвох. Мені подобалося слухати цікаві історії з його роботи правоохоронця. І вже тоді я вирішив стати міліціонером, як батько!

— Коли я виріс і прийшов час обирати подальшу життєву дорогу, батько не надто схвалював мій вибір, — ділиться тодішніми переживаннями Ігор, — адже робота міліціонера відповідальна, доводиться вирішувати чиюсь долю та ризикувати своїм життям. Окрім цього, вона займає практично весь вільний час. Але мене, тоді молодого і завзятого, це не лякало, а, навпаки, запал був ого-го! (сміється авт.)

Не злякали міліцейські будні й Ігорове кохання: місцеву дівчину Аллу хлопець примітив ще у школі. Майже п'ять років придивлялися один до одного, Алла вірно чекала своє кохання з армії. А потім обоє зрозуміли, що один без одного жити не можуть, і у 2005 році одружилися. Згодом дружина подарувала Ігорю двох прекрасних доньок-двійняток Марію та Дарію.

— Звичайно, дуже важко було, адже Ігоря практично ніколи не бувало вдома, — долучається до розмови дружина правоохоронця. — Але я схвалила його вибір, і тепер ми з доньками пишаємося своїм татком-міліціонером!

Ігор Пасюта спочатку закінчив Рівненське училище професійної підготовки працівників охорони, що у селі Городок Рівненського району, а потім –Національну академію внутрішніх справ, і з 2004 року почав працювати інспектором ДАІ Рівненської області. Через деякий час вирішив себе спробувати в іншому підрозділі, і наприкінці 2011 року Ігоря призначили на посаду дільничного інспектора Рівненського райвідділу. Через три роки продовжив службу в міліції помічником начальника – черговим чергової частини райвідділу. Зараз капітан міліції теж допомагає людям, тільки іноді вже у телефонному режимі.

Татусевим дочкам тільки по п'ять років. Час на роздуми, ніби, ще є. Та про долю доньок задумується уже .

— Для мене велика честь продовжувати сімейний підряд, та, мабуть, не радив би своїм донькам одягати міліцейські погони, адже жінка – це берегиня сімейного затишку, а поєднувати службу в правоохоронних органах та берегти сімейне вогнище – надто важко, — ділиться переживаннями Ігор Михайлович. — Втім впевнений: який би вони не обрали шлях – перечити не буду і завжди підтримаю.

Для кожного члена цієї міліцейської династії служба в міліції – це більше, ніж просто робота, це спосіб життя. Вони тут і думають по-іншому, і на навколишній світ дивляться абсолютно під іншим кутом. Але якщо б їм запропонували заново обрати професію, кожен знову пішов би обраним шляхом.

Марія ЮСТИЦЬКА,

Рівненський РВ УМВС України

в Рівненській області
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)

КОМЕНТАРІ