Про це заявив ректор УКУ отець Богдан Прах.
Він зазначив, що через те, що багато часу проводить у Польщі та інших країнах, має можливість порівнювати нас із людьми по усьому світу.
«Скажу річ дуже відому: українці – романтичний, терплячий народ, емоційний і... дещо безпорадний. Новини, які з різних джерел на нас ллються, вибивають камінь з-під наших ніг. Ми надто швидко можемо переповнитися праведним гнівом, який у нас закипає, емоційно радіти і жертвувати. При цьому дуже складно нам раціонально оцінювати ситуацію і самостійно діяти.
Інше спостереження – ми живемо в тій реальності, яку нам формує телебачення, Інтернет чи газети, і стараємося відгородитися від реальності на вулиці. Часто боремося з донкіхотськими вітряками, але відводимо очі від тих проблем, які здатні вирішити самостійно.
Третє спостереження – українці дуже щедрі. У пориві можуть віддати останнє. Але з досвіду знаю, що найкраща та доброчинність, яка носить конкретний характер, коли та людина, яка жертвує, знає людину, яка є в потребі», – зазначив отець.
Він додав, що українська реальність дуже жорстка: «Ціни зростають, світло вимикають, гроші знецінюються, бідні ще більше зубожіють. І не видно кінця-краю. Навпаки, наближається момент, коли пенсіонери або люди, які мають найменший дохід, не зможуть себе прогодувати. Нехай Господь не допустить, щоби ми одного дня прокинулися і побачили навколо себе сотні жебраків! Тоді наша допомога нічого не зарадить, але зараз, поки маємо час, діймо спільно і – допомагаймо один одному».
Отець нагадав, що схожий досвід пережив у Польщі в кінці 1980-х, коли «нічого, крім оцту, в магазинах неможливо було купити». Але поляки вистояли, солідаризувалися, не озлобилися, допомагали однин одному. Зрештою – перемогли і переломили цю ситуацію».
За його словами, наша ментальність особлива, адже «люди, які найбільше потребують допомоги, самі її не попросять, вони звикли мовчати і терпіти». Саме тому о. Богдан Прах хоче, аби погляд суспільства був спрямований на них – знедолених.
«Мені здається, що українське суспільство подорослішає тоді, коли навчиться правильно розставляти пріоритети, зрозуміє, що зараз час відмовлятися від зайвого, – зазначає він. – Не закликаю до аскетизму. У мирний час похід до ресторану є звичним, але ми повинні розуміти та відчитувати ту реальність, у якій живемо. Інколи наші звички є зайвими і непотрібними. Було би добре, якби кожна людина визначила для себе межу, зрозуміла, від чого може відмовитися – не так для економії, але щоби допомоги іншому. Зрештою, тільки з такої доброчинності формується солідарність між людьми».
Він зазначає, що «іноді всі ми шукаємо Христа в дивних місцях, хочемо почути Його голос в серці, коли Він щодня промовляє на вулиці. Друзі, Христос – у ближніх, у бідних, які очима просять допомоги, бо вустами цього не можуть сказати! Христос – у солідарності та взаємодопомозі!».
Отець зазначив, що за останній час у нашому суспільстві відбулися великі здвиги: ми навчилися робити благодійні аукціони, концерти для підтримки української армії.
«Це дуже добре, але дбати про армію в першу чергу повинна влада. Наше завдання – не забути про бідних і самотніх, – переконаний він. – Ми зобов’язані солідаризуватися також із ними. Окрім захисту кордонів, ми повинні бачити і людину в біді. Може, ця допомога буде не такою видною, але, на мою думку, вона дуже, дуже потрібна. Отже, помагаймо бідним і солідарно вимагаймо від влади реформи. Без зайвих емоційних поривів і безнадійно опущених рук», пише Zbruc.
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: В Закарпатській області у ...
Наступна новина: В Житомирській області у ...
Замена экрана Xiaomi 12
Переваги агенства інтернет-маркетингу від Penguin-team
Почему стоит купить форсунки для полива?
Почему стоит купить молд силиконовый в интернет магазине Zabaganka?
Отличный выбор для стильных образов: красивые квадратные ногти
Переваги ІСТЕЛ 3000 - провідного українського постачальника