Про це на своїй сторінці у Facebook повідомила журналістка, дружина одного із перших дослідників Голодомору в Україні Джеймса Мейса Наталя Дзюбенко-Мейс.
«Не стало Данила Кононенка. Все, що я знаю про кримсько-татарську літературу, поезію – знаю від нього і через нього. Видатний поет і перекладач, видатний журналіст, публіцист. Останніми його словами були: «Бідна моя Україна». Безкомпромісний, непоступливий у боротьбі з українофобами. Загинув на інформаційній війні, де він був на передньому краї, в тилу у ворога. Голова Кримської республіканської організації Спілки письменників Криму, член правління всекримської «Просвіти», один із засновників всеукраїнської газети – першої української громадсько-політичної та літературної газети в Криму «Кримська світлиця», – написала Наталя Дзюбенко-Мейс.
Як пише «Крим. Реалії», Данило Конаненко помер у Сімферополі на 73-ому році життя від інсульту в лікарні, куди він був госпіталізований напередодні. Як повідомила дочка поета, останніми словами Кононенка були: «Бідна моя Україна».
За словами редактора газети «Кримська світлиця», одним із засновників якої був Кононенко і до останнього там працював, Віктора Качули, Кононенко важко переживав ті події, які останнім часом відбуваються в Криму і країні.
«Він все це переживав болісно, він уже в роках був і все, що відбувається в Україні, йому дуже поранило душу. При цьому він залишався в Криму, в Сімферополі, залишався нашим позаштатним редактором відділу літератури і працював без всяких гонорарів, тому що «Кримська світлиця» – це його життя», – зазначив Качула.
17 січня у Сімферополі українська громада анексованого Криму попрощалася з відомим українським поетом, публіцистом, перекладачем, одним із організаторів першої україномовної газети півострова «Кримська світлиця».
Данило Андрійович Кононенко народився 1 січня 1942 року в Черкаській області. Вищу освіту здобув у Криму, у Сімферопольському педінституті.
Данило Кононенко був одним з організаторів Товариства української мови в Криму, був першим його головою. Він один із засновників першої і поки єдиної української газети в Криму «Кримська світлиця», член ради Національної Спілки письменників України, був заступником голови Кримського республіканського товариства «Україна», членом правління Всекримського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.
Він – автор таких поетичних збірок як «Джерело», «На весняному березі», «Квітучих соняхів оркестр», «З любові й добра», «Ми виростали в повоєнні роки», численних публікацій у газетах, журналах, колективних збірках та антологіях. Упорядкував антологію віршів українських поетів про Крим «Люблю тебе, мій Крим».
З 1999 року став шеф-редактором дитячого додатку газети «Джерельце», де дуже часто друкував твори кримськотатарських, білоруських письменників для юних читачів – казки та оповідання у власному перекладі.
Кононенко переклав українською мовою багато творів кримськотатарських письменників і поетів.
Наталя Дзюбенко-Мейс опублікувала також один із віршів Данила Кононенка
СЛОВО ДО КРИМСЬКИХ УКРАЇНЦІВ
Українці мої!
Кримські браття
У першім колінці!
Чом принишкли собі,
Ніби вас і нема в цім краю?!
Ми ж таки ще живі,
Ми ж бо з вами таки українці,
І не втратили гідність,
І совість, і мову свою!
Ми ж бо з вами отут,
У Криму,
Не у гостях, а вдома.
Тут наш рід,
Тут оселя
В квітучім вишневім садку...
1 працюємо ми
До знемоги, до поту,
До втоми,
Як діди і батьки,
Як судилось і нам
На віку.
І нікуди нам звідси
Повік не піти, не подітись,
І ніхто і ніколи
Нас не вирве з цієї землі.
Тут могили батьків.
Тут живуть наші
Внуки і діти,
Тут пустили коріння
Праправнуки наші
Малі...
Крим – наш дім!
Українці здавен
І жили тут і часто бували:
Богуславка Маруся
Тут своїх спородила
Синів.
Нашу Лесю Вкраїнку
Простори оці вчарували,
Чумаки просто неба
Отут надивлялися
Снів.
Тут Богдана Хмельницького
Слава гучна не зів’яла,
І Степана Руданського
Ялта іще пам’ята!
Українські полки
Севастополь
Від зайд захищали.
Запорізький козак
Перекоп на баскому коні
Пролітав...
Скільки ж нашої
Крові святої
За волю в краю цім
Пролито!
Скільки вкладено сил.
Щоб були тут і мир
І добро!
І в сухому степу
Для життя,
Щоб врожаїлось жито,
З України сюди
Привели ми каналом
Дніпро!
Дай же, Дніпре, нам,
Рідний,
І змоги своєї
І сили!
Дай прозорість думок
І глибинність,
І мудрість свою.
Ороси наші душі,
Як поля
Спраглі води твої
Оросили,
Об’єднай наш народ
У єдину і дружну
Сім’ю.
Край оцей
Ми давно віднайшли,
Обжили й полюбили,
Він зібрав нас усіх,
Як збирає ріка ручаї...
Боже ж мій!
Та невже ж бо ми мову
Свою
У Криму до кінця розгубили,
Та невже ж ми забулися,
Хто ми і звідки
Й чиї?!
Українці мої!
Пробудіться!
Не будьте байдужі:
Ваша доля таки ж бо
У ваших у дужих руках!
Хай же сповняться гордістю
Ваші застояні душі,
Доки жар українства
Іще не потух,
Не зачах!
О, братове мої!
Не соромтеся мови своєї!
Не соромтесь пісень,
Що полонять увесь
Білий світ!
Не цурайтеся неньки-Вкраїни,
Горнітеся серцем до неї,
Бо без неї зав’янем,
Загинем,
Як гине у непогідь
Цвіт!
Земляки мої кримські!
Та ж випряміть плечі
І спини!
З-поміж інших в Криму
Хай і ваші бринять голоси!
Ми ж бо з вами таки
Живемо на землі України!
Ми ж бо ще українці!
Українці
На вічні часи!
Автор: головний редактор УкрЗахідІнформ
.
Попередня новина: Постановлено вирок ...
Наступна новина: У Рівненській області ...
Як вибрати миючий пилосос: глибоке очищення вашого дому
Ljubljana’s Breakfast Scene: Discovering Morning Magic in the Heart of the City
Переваги використання бренду Smart4Derma
Особенности ремонта рожковых кофеварок
Переваги бронеплит 4 класу захисту