Покальчук: Війна йде в головах. Якщо ви цього не розумієте – ви мішень

Покальчук: Війна йде в головах. Якщо ви цього не розумієте – ви мішень

06.02.15 10:15 0 715
Битва, перш за все, проходить у свідомості. Якщо ви цього не розумієте – ви мішень. Якщо усвідомили – переможець. Олег Покальчук. Фото: slovoidilo.ua

Про це у своїй колонці на ТСН пише соціальний психолог Олег Покальчук.

За його словами, людська свідомість влаштована таким чином, що при очікуванні неприємних подій час летить швидко. Це багато в чому залежить від життєвих установок – чого в даному суспільстві прийнято очікувати. Консервативні суспільства, або ті, які вважають себе такими, формально міряють життя релігійної лінійкою – від створення світу до кінця світу.

Коли трапляється війна – а вона завжди саме «трапляється» – свідомість мас видозмінюється двояко. По-перше, як у старій приказці – «в окопах не буває атеїстів» – маси стають більш релігійними. І це вже не святкові сімейні культпоходи два рази в році, а органічна спроба відшукати сенс у тому, що відбувається, утриматися від паніки за допомогою рятувального метафізичного кола.

По-друге, маси стають саме масами. У воєнний час усі класові, етнічні та інші відмінності не те щоб зникають, але дуже сильно згладжуються. Це особливо помітно, коли застосовується зброя масового ураження, а реактивну артилерію цілком справедливо вважати саме такою зброєю. Це відбувається тому, що традиційні соціокультурні обереги – та ж класовість, етнічність або інші риси приналежності до певної соціальної групи – з усією очевидністю більше не грають свою магічну роль, яку вони виконували в мирному суспільстві.

Ні гроші, ні мова, ні каста або членство в престижному клубі більше не гарантують, що ви не опинитеся в одному колі радіусом в 10 метрів (стандартна одиниця обліку щільності артилерійського вогню) з людиною «не з вашого кола», зазначає Покальчук.

«З цього випливає, що суспільство стає менш розумним, менш договороздатним всередині самого себе, але водночас і більш інтуїтивним, чутливим до всіляких ризиків і загроз. На жаль, це зовсім не означає, що маси можуть правильно розпорядитися своєю зрослою в рази інтуїцією. Для дій і вчинків потрібні холоднокровність, витримка і розум, а ці риси властиві особистості. Вона може організувати за цими принципами групу, або внаслідок вищих потреб – релігійних, патріотичних, або для підвищення власної виживаності. А надані самі собі маси зазвичай просто перетворюють своє передчуття драми в страх і паніку. В ідеалі обов’язок держави, якого під час війни повинно «стати більше» у суспільному житті, має включити свої патерналістські, опікунські функції, і своїм одним упевненим виглядом заспокоїти маси, повертаючи їх до стану громадян», – пише він.

На думку соціального психолога, у нинішній ситуації влада опинилася в ролі підлітка, якому випало командувати полком, і колишні радянські люди пам’ятають такі оповідання з історії більшовицької революції та громадянської війни.

«Ті розповіді, описуючи фактичні випадки, упускали одну подробицю – дисципліна і слухняність досягалися цими хлопцями аж ніяк не читанням вголос промов Троцького, а нечуваною жорстокістю щодо неслухняних, миттєвими особистими розстрілами тиї, хто сумнівається. Ну, час, кажуть, був такий. Брешуть, мабуть. Бо війна – це завжди поза правилами, вона з якогось моменту починає воювати за своїми власними правилами, які стихійно виникають, завжди трапляються звірства, наростає жорстокість. Масова свідомість включає фільтри сприйняття, противиться цій руйнівній енергії підсвідомого. Хтось підкреслено веде абсолютно звичайне, навіть злегка істерично життєрадісне життя, хтось понуро замикається в собі, як дитина під ліжком під час пожежі. Ну і, зрозуміло, алкоголь і наркотики, куди ж без них дурням. Оптимальна захисна поведінка особистості – це відповідати загальному потоку подій, як у стрімкій річці, плисти, вгадуючи, відчуваючи і використовуючи всі нюанси потоку.

Тут є важлива і принципова особливість. Розумна поведінка, що сприяє виживанню, зовсім не означає «бути як усі». Подієвий потік – це, як би дивно не прозвучало, не тільки люди. Це сума явищ, в яких люди – просто частина, не найбільш розумна, особливо коли їх багато і вони налякані. У цьому потоці визначальними є цінності вищого порядку, ймовірно пов’язані з тим, що прийнято називати долею. Їх доволі широкий спектр – від релігійних до політичних – і крайнощі завжди сходяться. Єдине, що можна з упевненістю сказати – стандартні шлунково-кишкові моделі поведінки під час війни прирікають людину на поразку, а в екстремальних випадках – і на загибель. Люди, які не можуть залишити нажите заради життя, у результаті втрачають саме життя, яке, як виявляється, так і не стало для них вищою цінністю. Ця війна надовго, незалежно від того, як і з якою інтенсивністю будуть відбуватися самі бойові дії. Нам в ній жити і з нею жити. Ті, хто втікає від неї, просто помруть втомленими. У неї немає ні фронту, ні тилу, бо духовні каліцтва та смерть в тилу не такі швидкі та очевидні, але не менш драматичні», – зазначає Покальчук.

Також він додає, що світ більше ніколи не буде колишнім, і це зовсім не означає, що він у підсумку стане гіршим. «Дріб’язковість, чвари – все це тягне вас на дно, у той час як є серйозний привід позбутися від усього, що заважає плисти. З упевненістю можна сказати, що силу в такі часи людям додає віра. Повторюся – будь-яка, бо переконаність, наявність дотримуваних особисто принципів і правил, однодумці і одновірці – найкращий захист від хаосу, що виникає у вашій свідомості не без допомоги ворога. Якщо ви не воюєте з вірою в серці, туга наздожене вас швидше, ніж шрапнель «Граду». Битва це, насамперед, проходить у вашій свідомості. Якщо ви цього не розумієте – ви мішень. Якщо усвідомили – ви переможець», – пише він.

Про це повідомив ZIK
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Наступна новина: В Івано-Франківській ...

КОМЕНТАРІ