У Львівській області родина патріотів

У Львівській області родина патріотів

25.02.15 10:38 0 696
Поки чимало боягузів намагається відкупитися від армії, справжні патріоти вирушають на фронт добровольцями. У родині Віхотів із Жовківщини знайшлося кілька відчайдухів, котрі за покликом долі подалися на службу у гарячі точки Донбасу. Мова про заступника командира батальйону патрульної служби ГУ МВС України у Львівській області майора міліції Андрія Віхотя, його сина – солдата Національної гвардії України Андрія та бійця 3-го батальйону територіальної оборони Львівської області – рідного брата Сергія.

Майор міліції Андрій Віхоть-старший – непересічна особистість із великим бойовим досвідом. Ще у юні він служив прикордонником Туркменії. Після повернення на батьківщину його запросили на роботу у міліцію. Уже понад двадцять років він працює у лавах патрульної служби. За майже два десятиліття свого життя Андрій Васильович пройшов нелегкий шлях сходження від міліціонера патрульної служби до заступника командира батальйону. Йому довелося вкусити гіркого хліба на посадах командирів взводу, роти та начальника штабу, усі ці роки присвятивши роботі у рідному підрозділі.

– Раніше працівникам патрульної служби було легше працювати, – ділиться спогадами Андрій Васильович. – Років зо двадцять тому на службу в одному районі Львова заступало 18 піших нарядів. Тепер на патрулювання виходить лише два – три наряди. На маршрут нині виїжджає майже втричі менше автопатрулів.

Мій співрозмовник зізнається, що колись грабіжники «полювали» за модними зимовими шапками. Серед них «попитом» користувалися головні убори, виготовлені з норки, ондатри та нутрії. Декому із цих «відчайдухів» не вдавалося успішно реалізувати свій злочинний задум. Грабіжників затримували правоохоронці. Не один зловмисник тоді потрапив до рук Андрія Віхотя та його колег.

У практичній роботі Андрія Васильовича було чимало фактів затримання різномастих злочинців. А якось навіть довелося застосувати зброю.

– Прямуючи вулицею Олени Степанівни разом з військовослужбовцями внутрішніх військ, я побачив біля автомобіля штурханину, – пригадує майор Віхоть. – Несподівано троє чоловіків кинулося втікати з місця події. Одразу втямивши, що пахне «смаженим», ми кинулися за зловмисниками. Зробивши попереджувальний постріл вгору, я зумів затримати одного з розбійників. За якусь хвилю з'ясувалося, що лиходії пограбували підприємця, в якого відібрали гроші.

Коли окупант почав топтати своїм чоботом українську землю, Андрій Віхоть не міг залишатися осторонь цих подій. Одним із перших він зголосився їхати на Донбас.

У липні минулого року Андрій Васильович відбув на схід України у складі зведеного загону міліції під керівництвом заступника начальника ГУ МВС України у Львівській області – начальника міліції громадської безпеки полковника міліції Сергія Маруняка. Галицьким правоохоронцям доручили нести службу на блокпості біля села Близнюки Харківської області, розташованому на відстані кількохсот метрів від Донецької області. Під час цих подій працівники міліції неодноразово затримували підозрілих громадян. У них виявляли георгіївські стрічки, українські паспорти з обкладинками паспортів громадян Росії. Якось Андрій Віхоть разом з колегами зупинили автомобіль, в якому батько перевозив двох поранених синів. Чоловіки намагалися приховати два кульових поранення. Затриманих передали співробітникам Служби безпеки України.

Вдруге Андрій Віхоть зголосився взяти участь в АТО, коли на схід відбирали працівників для зведеного загону, який очолив начальник управління Державної служби охорони при ГУ МВС України у Львівській області майор міліції Андрій Петрик. Разом з заступником командира батальйону патрульної служби на схід відбуло 27 працівників підрозділу. Деякі з них, як і Андрій Васильович, уже вдруге побували на Донбасі. Більше місяця працівники міліції несли службу у сумнозвісному місті Маріуполь, де охороняли стратегічні об'єкти.

– Напередодні обох поїздок про матеріальне забезпечення працівників патрульної служби подбав начальник Львівського міського управління внутрішніх справ підполковник міліції Сергій Зюбаненко, – зазначає Андрій Віхоть. – Він домігся, аби усі патрульні були забезпечені відповідною формою та взуттям. А керівництво обласного главку внутрішніх справ подбало про продукти харчування для міліціонерів.

Уже двічі побував на сході й син майора міліції Віхотя гранатометник шостої патрульної роти другого патрульного батальйону військової частини 4114 Національної гвардії України старший солдат Андрій Віхоть. Поки більшість його однолітків зависало у комп'ютерних клубах та барах, тусувалося з дівчатами на дискотеках, цей молодий військовослужбовець виконував роботу, на яку наважився б далеко не кожен.

– Спершу ми спільно з бійцями 80-ої бригади несли службу у Луганському аеропорту, – розповів Андрій. – Утримувати довелося різні позиції: здійснювати охорону блокпостів на під'їзних дорогах та у будівлях. Нам пощастило уникнути сутичок із сепаратистами. Хоча наші попередники з Івано-Франківщини таки потрапили під обстріл бойовиків. Дякувати Богу, обійшлося без жертв. До речі, тоді ще споруди аеропорту залишалися неушкодженими. Ми й уявити не могли, у що цей об'єкт перетвориться згодом.

Вдруге Андрій поїхав у зону проведення антитерористичної операції за власним бажанням. Під час наступного відрядження він разом із побратимами несли службу на блокпостах, розташованих на виїзді зі Слов'янська та здійснювали охорону гори Карачун. А ще брали участь у зачистках населених пунктів, під час яких затримували місцевих диверсантів.

– Що наштовхнуло вас прийняти таке важливе рішення? – запитав я Андрія.

– Хтось повинен це робити, – зауважив Андрій Віхоть. – Якщо усі відмовляться воювати, хто буде захищати Україну?

На сході України нині служить й Сергій Віхоть – рідний брат Андрія Васильовича. Упродовж кількох ротацій боєць 3-го батальйону територіальної оборони Львівської області побував у багатьох гарячих точках Луганської області. На власні очі він бачив загибель товаришів, витягував з поля бою поранених, разом з побратимами вступав у сутички з ворогами.

Коли ми готували матеріал до друку Віхоть-молодший уже втретє виїхав на службу до зони проведення антитерористичної операції. Нині він оберігає спокій жителів Слов'янську. Син із батьком постійно виходять на зв'язок. Андрій Васильович хвилюється та щиро вболіває за сина, сподіваючись, що той незабаром повернеться до Львова. Він вважає, що поодинці ворога не подолати. А якщо на захист України стануть усі мужні чоловіки, окупантам буде непереливки. Побільше нам таких надійних захисників, як Андрій Віхоть та його рідні!

Юрій Скобало
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Попередня новина: У Рівненській області ...
Наступна новина: В Житомирській області ...

КОМЕНТАРІ