У Надсянні 70 років тому була не добровільна евакуація,а терор проти українців,– очевидець

У Надсянні 70 років тому була не добровільна евакуація,а терор проти українців,– очевидець

03.03.15 11:55 0 630
Рівно 70 років тому – у березні-квітні 1945 року – у Надсянні, що нині на території Польщі, чинився масовий терор проти українців. У селах сотнями катували безневинних і беззахисних людей, які не залишили територію Польщі у межах «добровільного переселення» на територію тогочасної УРСР.

Про це розповів голова Львівського регіонального суспільно-культурного товариства «Надсяння» Володимир Середа у проекті «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» (щочетверга о 22:00, щонеділі – о 22:30 на телеканалі ZIK).

Так, згідно укладеного договору від 9 вересня 1944 року між урядом УРСР і Польським Комітетом Національного визволення, передбачалося до 1 лютого наступного року провести добровільну евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР. Утім із приходом весни 1945 року розпочалося масове фізичне знищення українців, які залишилися у Польщі.

За словами Володимира Середи, символом трагедії стало село Павлокома, де 3 березня 1945 року в один день закатували 366 мешканців. Терор зачепив десятки сіл, серед яких Люблинці, Гораєць, Малковичі, де замордували сотні людей – від немовлят до стариків.

«Нинішні березень-квітень – рівно 70-річчя масово терору проти українців, – переконаний Володимир Середа. ­– Річ у тім, що попередні утиски мови, заборона української церкви на польських територіях не давали бажаного ефекту. Українці залишалися українцями. Рівень національної свідомості був дуже високий. А ще на початок 1945 року у Надсянні почали діяти організовані сотні УПА. Тож єдиним засобом проти українців був фізичний терор, який прокотився валом навесні 45-го року. Влада тоталітарного польського режиму, що була зацікавлена у створенні моноетнічної польської держави, почала очищати територію Надсяння від українського етносу».

Як розповідає Володимир Середа, українці не охоче залишали рідні домівки. Саме тому проти них і почали застосовувати фізичну силу. А коли й це не змусило людей зриватися з місця, так звана добровільна евакуація перетворилася на примусову депортацію.

«Коли стало зрозуміло, що навіть терор не дає потрібного ефекту, у вересні 1945 року зі солдат сформували три спеціальні дивізії. Саме вони, за підтримки поліції, націоналістичного польського підпілля почали проводити примусову депортацію українців. У двір приходили озброєнні люди й наказували господарям забиратися геть. На збори відводили 2-3 години. На одну підводу вміщалися лише найнеобхідніші речі», – пригадує Володимир Середа, якого у 12-літньому віці разом із родиною депортували із Надсяння у березні 1946 року.

Загалом із Надсяння було депортовано майже півмільйона українців. Зокрема, офіційна цифра числа депортованих – 482 880 осіб.

«Висловлювати претензії полякам, вимагати якісь компенсації немає сенсу, – говорить Володимир Середа. – По-перше, з точки зору міжнародного права процес був двосторонній: коли нас виселяли із Надсяння, із території нинішньої України вивозили етнічних поляків. А ще нинішня Польща – інша, це інше суспільство. Зараз саме Польща є серед наших головних друзів і партнерів. Тож наше головне завдання – шанувати пам’ять жертв того терору, і не допускати більше нічого подібного».

Про це повідомив ZIK
Автор: УкрЗахідІнформ .
ОЦІНИТИ НОВИНУ
3 (голосів: 0)
Попередня новина: Гуманітарної допомоги в ...
Наступна новина: Правоохоронці розшукують ...

КОМЕНТАРІ